Анна Лембке - Дофамінове покоління. Де межа між болем і задоволенням, Анна Лембке
Шрифт:
Інтервал:
Добавити в закладку:
Через багато місяців я усвідомила, що шлях Мухаммеда до одужання був схожий на мій шлях. Я свідомо вирішила знову поринути у піклування про пацієнтів, зосередившись на тих аспектах роботи, котрі завжди були для мене винагородою. Йдеться про стосунки з пацієнтами, що формувалися з плином часу, та про занурення у наратив як спосіб упорядкувати цей світ. Це дало мені змогу подолати компульсивне читання любовних романів та присвятити себе прекрасній і важливій кар’єрі. Окрім того, я досягла відчутного успіху в роботі, але він виявився несподіваним побічним продуктом, а не тим, чого я прагнула.
Я закликаю знайти власний спосіб повного занурення у дароване вам життя. Припинити тікати від того, від чого ви намагаєтеся утекти, й натомість зупинитися, обернутися й поглянути цьому в обличчя, хай би чим воно було. Я хочу, щоб ви наважилися піти йому назустріч. Завдяки цьому світ може розкритися перед вами, як щось магічне й дивовижне – те, від чого не потрібно тікати. Натомість світ може стати вартим вашої уваги.
Переваги пошуку й підтримання рівноваги між задоволенням і болем не бувають ні миттєвими, ні незмінними. Вони потребують терпіння й підтримки. Ми маємо бути готові рухатися далі попри непевність у тому, що чекає попереду. Ми повинні вірити у те, що поточні дії, котрі нібито не мають жодних наслідків у даний момент, насправді накопичуються у позитивному напрямку, що розкриється перед нами у певний загадковий момент у майбутньому. Здоровий спосіб життя формується день за днем.
Моя пацієнтка Марія якось сказала мені: «Одужання нагадує сцену з „Гаррі Поттера“, коли Дамблдор іде по темній алеї, запалюючи ліхтарі по дорозі. Тільки коли він дійшов до кінця алеї й озирнувся назад, він зміг побачити, що вся алея освітлена, побачити світло свого просування вперед».
Ось і ми дійшли до кінця, та це може бути лише початком нового способу взаємодії із сучасним світом, надмірно насиченим ліками, стимулами й задоволенням. Застосовуйте на практиці уроки підтримання рівноваги між задоволенням і болем, аби мати змогу озирнутися й побачити світло власного просування вперед.
Уроки підтримання рівноваги між задоволенням і болем
1. Невпинне прагнення до задоволення (та уникнення болю) спричиняє біль.
2. Одужання починається з утримання. Утримання дозволяє озирнутися й побачити шкідливі наслідки компульсивного прагнення до задоволення.
3. Утримання переналаштовує шлях винагороди у мозку і водночас нашу здатність насолоджуватися простішими задоволеннями.
4. Самостримування створює реальний і метакогнітивний простір між бажанням та споживанням. Самостримування – це необхідна складова сучасного життя у світі, надмірно обтяженому дофаміном.
5. Лікарські препарати, що впливають на задоволення, також здатні відновити гомеостаз, проте необхідно запитати себе, чим ми ризикуємо й що втрачаємо, намагаючись позбавитися болю за допомогою ліків.
6. Натискання на той бік терезів, де розташований біль, забезпечує стійкіше джерело дофаміну й переналаштовує шлях винагороди на задоволення.
7. Остерігайтеся виникнення залежності від болю.
8. Цілковита чесність – це щоденна практика висловлення правди про все, важливе й другорядне, яка вимагає значних зусиль. Така практика може принести користь у формі усвідомленості, близькості й мислення достатку.
9. Просоціальний сором підтверджує той факт, що всі ми люди. Просоціальний сором містить співчуття та прийняття, а також дає можливість спокутувати провину.
10. Замість того щоб тікати від світу, ми можемо знайти порятунок, поринувши у нього.
Примітка від авторки
Відверті розмови та історії, що є у цій книжці, були введені до неї за свідомою письмовою згодою співрозмовників. У процесі отримання згоди я ставила такі запитання: «Якщо хтось з людей, котрі вас добре знають, прочитає вашу історію, вас можуть упізнати, навіть якщо я зміню ім’я. Чи згодні ви з цим?», а також «Якщо є певні подробиці, внесення яких у книжку ви не бажаєте, повідомте мені про це – я не буду їх використовувати». Крім того, щоб захистити приватність, я видалила або змінила імена та інші демографічні подробиці, навіть коли учасники цих бесід погоджувалися залишити їх без змін. Я безмежно вдячна кожному, хто поділився зі мною своїми думками, досвідом та ідеями.
Подяки
Хочу подякувати пацієнтам, які поділилися зі мною своїм досвідом і роздумами в процесі написання цієї книжки. Їхня готовність розповісти про себе не лише мені, а й невидимим, невідомим читачам – це вияв мужності й щедрості. Завдяки їм ця книжка стала можливою.
Я хотіла б також подякувати людям, які не були моїми пацієнтами, однак погодилися дати інтерв’ю для цієї книжки. Їхні думки про залежність та одужання суттєво доповнили мої роздуми.
Мені пощастило бути в оточенні великої кількості вдумливих, творчих людей, ідеї яких знайшли свій шлях до цієї книжки через наші бесіди. Назвати їх усіх неможливо, однак я хочу висловити особливу подяку таким людям, як Кент Даннінґтон, Кіт Гемпфрі, Ерік Іанеллі, Роб Маленка, Меттью Прикупеч, Джон Руарк та Деніел Саал.
Дякую Робінові Коулману за те, що він спонукав мене знову взятися за написання книжки, Бонні Солоу за віру в цей проєкт, Деб Маккеролл за малюнки, а також Стівенові Морроу й Ганні Фіні за успішне втілення цього проєкту.
Насамкінець хочу зазначити: все це було б неможливим без підтримки мого любого чоловіка Ендрю.
Про авторку
Анна Лембке – професорка психіатрії й наркології медичного факультету Стенфордського університету та директорка Стенфордської клініки подвійної діагностики. Отримала численні нагороди за видатні дослідження у галузі психічних захворювань, за високі досягнення у викладацькій діяльності, а також за клінічні інновації в лікуванні. Як науковиця-клініцистка, Анна Лембке опублікувала понад 100 рецензованих робіт, розділів книжок і коментарів у престижних виданнях, як-от New England Journal of Medicine та The Journal of the American Medical Association. Вона є авторкою книжки про епідемію рецептурних препаратів «Торговці наркотиками. Як лікарі лишилися в дурнях, пацієнти стали залежними й чому це так важко зупинити» (Drug Dealer, MD. How Doctors Were Duped, Patients Got Hooked, and Why It’s So Hard to Stop). Анна Лембке входить до складу декількох місцевих і загальнонаціональних організацій, зосереджених на проблемі зловживання. До того ж вона давала свідчення перед різними комітетами Палати представників і Сенату США, регулярно виступає з доповідями, а також веде успішну клінічну практику.
Увага!
Сайт зберігає кукі вашого браузера. Ви зможете в будь-який момент зробити закладку та продовжити читання книги «Дофамінове покоління. Де межа між болем і задоволенням, Анна Лембке», після закриття браузера.
