Данило Туптало - Житія Святих - Квітень, Данило Туптало

Сина, і Святого Духа, а там, де був дуб, божественний Престол влаштували і внесли в ту церкву мощі святих мучеників Христових Антонія, Йоана і Євстафія на славу Бога, у Тройці Святій славленого, Йому ж належить всіляка слава, честь і поклоніння нині, і завжди, і навіки-віків. Амінь.

Тих святих мучеників Антонія, Йоана і Євстафія імена в нечесті були такі: Круглець, Кумець, Нежило.

Місяця квітня на 15-й день

Пам'ять святих апостолів із сімдесяти: Аристарха, Пуда і Трофима

Аристарх святий, його ж згадують Діяння Апостолів і Послання Павла святого до колосян і до Филимона, був єпископом в Апамії Сирській.

Пуда святого згадує Павло святий у Посланні другому до Тимотея: "Вітає вас, — каже, — і Пуд». Був він у римському синкліті мужем благочестивим, приймав у дім свій святих апостолів Петра і Павла та инших вірних зібрання, його ж дім перетворився на церкву, названу пастирською, у ній же і Петро, кажуть, священнодіяв.

Трохима святого не лише Діяння апостолів згадують, а й Павло святий у Посланні тому ж до Тимотея: "Трохима, — каже, — залишив у Мілеті хворого». Він із Пудом та Аристархом у всіх гоніннях за Павлом святим ішов, і, врешті, коли Нерон страчував Павла у Римі, усі троє були страчені.

У той самий день страждання святого мученика Сави Готського

"Церква Божа у Ґотії Церкві Божій у Кападокії і всім католицьої Церкви християнам у всіх народах вселенної. Милість, мир і любов Бога Отця і Господа нашого Ісуса Христа нехай примножиться», — так починається послання від церкви Готської до Кападокійської, яке розповідає про таке. Те, що сказав Петро святий: «У всіх народах ті, що бояться Бога і чинять праведність, приємні Йому», — нині знову справедливим виявилося на святому Саві, який мучеником є Бога і Спаса нашого Ісуса Христа. Родом був ґот і в Ґотії посеред роду бунтівливого і розбещеного жив. Настільки ж святих мужів наслідував і з ними всіляким чином чесноти Христа шанував, що у світі, наче зоря, засіяв. Від самої юности закон Господній полюбив, збагнув, що досконала та чеснота, аби через пізнання Сина Божого прийти до мужа досконалого: тим, що люблять Бога, все помагає на добро. Мужньо проти ворога воював і від світу цього суєтного був вищим, зі всіма мир любови мав, вишнього сподобився звання і винагороди досягнув вічної. Задля пам'яті цього святого мученика і задля користи благочестивих після його в Господі кончини вирішили ми діл його преславних не замовчувати, але писанню передати. Був-бо правовірним, благоговійним, у всілякому праведному ділі послушний, лагідний, простий у слові, але не в розумі. Зі всіма мирний, виступав за істину, уста ідолослужителям закривав, не гордий, але, як же годиться смиренним, корився всім. Мовчазний, не швидкий на слово, на всіляке добре діло готовий. Співав у церкві і про неї велику мав турботу, маєтки і надбання зневажав, хіба ж на конечну потребу. Тверезий, у всьому стриманий, з жінками взагалі не спілкувався. Молитвам і посту віддавався щодня, чужий марнославству, всіх до богоугодного життя спонукав і сам те, що до чеснот чи обов'язку, виконував, уникаючи ж того, що супротивне добрим ділам. Цілою, врешті, віру, любов'ю підсиленою, пильнував, і ніколи ж не переставав про Господа вільно говорити. Не один раз, але багато, швидше, ніж за віру мучеництвом увінчався, показав себе насправді благочестя істинного поборником міцним. Тоді-бо готські князі і судді почали християн гонити і переконувати, аби їли ідоложертовне, і деякі нечестиві радили, щоб християнам (родичам і сусідам своїм) замість ідоложертовного м'яса давати неідоложертовне, аби таким чином їх від гріха ідолопоклонницького вберегти, а гонителів обдурити. Про те довідавшись, святий Сава не лише сам того м'яса, хоч і не ідоложертовного, але тільки ідоложертовним названого, скуштувати не хотів, пам'ятаючи апостола, який говорив: «Якщо хтось вам скаже: «Це ідоложертовне», — не їжте», але, посеред люду ставши, засвідчив усім, кажучи: «Якщо хтось із м'яса такого скуштує, християнином бути не може». І таким умовлянням боронив, аби не впали всі в сіті диявольські. Через те одні, раду ту замисливши, святого Саву із села свого прогнали. Але потім знову прикликали його. Тоді, коли знову піднялося гоніння, деякі з того ж села ідолопоклонники, які жертву бісам приносили, з присягою сповістити князеві хотіли, що ні одного нема християнина в селі їхньому. Тоді знову Сава святий сміливо став посеред народу, велегласно возвав: «Хай ніхто не присягає за мене, я-бо християнин». Ті ж ідолопоклонники близьких своїх, що були Христової віри, утаїли, присягали перед князем, що нема в селі їхньому християн, окрім одного. Те чувши, князь беззаконний звелів одного того (був це Сава святий) привести до себе. І коли той був приведений, князь спитав тих, що перед ним стояли: «Що має християнин цей у власності?» Відповіли йому: «Нічого більше, лише те, у що одягнений». Зневажив його князь, кажучи: «Цей ані помогти нічого не може, ані пошкодити». І, те мовивши, звелів його викинути звідти.

Після того, коли велике знову в Ґотії піднялося гоніння нечестивих на християн і святий день Пасхи наближався, Сава Блаженний захотів піти в инше село до пресвітера християнського на ім'я Ґутик святкувати з ним святу Пасху. І коли був у дорозі, явився йому муж великий, світлий образом, кажучи так: «Повернися і йди до пресвітера свого села Сансала». Відповів Сава: «Нема його вдома, утік через гоніння і затримався в Грецькому краї» (не відав Сава святий, що пресвітер той повернувся тоді додому задля празника Пасхи). І минув мужа того, пішов шляхом наміреним до Ґутика-пресвітера. Був же день погожий, і раптом хмарою помрячився, і випав сніг настільки великий, що не міг Сава йти далі. Зрозумів тому волю Божу, щоб повернутися з того шляху, і повернувся, дякуючи Богові. Коли прийшов до Сансала-пресвітера, зрадів, його побачивши, і розповів йому та иншим, що з ним трапилося по дорозі. І разом святкували день Пасхи. У третю ж ніч після свята Атарид Ротеста-князя син, із соборища нечестивих, з великим полчищем нечестивих розбійників на те село напав несподівано і, заставши пресвітера, що вдома відпочивав, взяв його, також і Саву нагого з одра схопили, зв'язали обох. Пресвітера, на воза посадивши, везли, Саву ж нагого, наче з утроби матері вийшов, по терні ВОЛОЧИЛИ, палицями й бичами немилостиво били, гнали аж до града свого, настільки на рабів Божих були люті й жорстокі. Але та лють ворогів терпіння і віру