Пауло Коельо - Переможець завжди самотнiй

він був готовий продати себе у вічне рабство, тепер перетворилося на єдиний сенс його існування. І коли він намагається зазирнути бодай трохи вперед, його опановує моторошний страх: усе це може одного дня закінчитися. Приходять нові, молодші актори, вони готові працювати й «світитися» більше за меншу платню. Йому набридає постійно слухати про один і той самий фільм, який зробив його знаменитим, адже він знімався ще принаймні в 99 фільмах, про які вже мало хто пам’ятає.

І фінансові умови його праці також змінилися — бо раніше йому здавалося, що ця робота для нього ніколи не закінчиться, й тому він примусив свого агента підняти ціну до захмарних висот. У результаті його стали запрошувати на ролі все рідше, хоч тепер за свою участь у фільмі він бере лише половину тієї ціни, за яку погоджувався грати колись. Зневіра починає подавати перші знаки про себе в його житті, яке раніше підкорялося лише закликам: «Вище! Швидше! Потужніше!» Адже він не може знижувати ціну на свої послуги щогодини; коли тепер із ним починають переговори про укладення контракту, то він незмінно каже: «Мені так подобається роль, яку ви мені пропонуєте, що я вирішив погодитися на неї, хоч платня за неї далеко не дотягує до моїх звичних стандартів». І продюсери вдають, ніби вірять йому, а його агент прикидається, ніби йому пощастило одурити їх, хоча чудово знає, що підтримувати міф про себе його клієнт зможе тільки тоді, коли з’являтиметься на всіх фестивалях, таких, як цей, і вдаватиме, ніби він завжди потрібний, завжди зайнятий, завжди мало доступний.

Його помічник із піару пропонує сфотографувати його в ту мить, коли він цілуватиметься з якоюсь знаменитою актрисою; ця світлина зможе прикрасити обкладинки кількох журналів зі скандальною репутацією. Він уже підібрав партнершу для такого знімка, яка теж відчуває нагальну потребу зайвий раз нагадати про себе — і тепер залишилося тільки обрати слушну хвилину під час святкового банкету, що відбудеться сьогодні вночі. Усе має відбутися ніби цілком випадково, але вони повинні точно знати, що поблизу знайдеться необхідний фотограф, і при цьому прикинутися, ніби не помітили спрямований на них об’єктив. Потім, коли фотографії будуть опубліковані, вони почнуть категорично спростовувати те, що сталося, гучно протестувати проти такого вторгнення в їхнє приватне життя, їхні адвокати подадуть у суд на журнали, а їхні помічники з піару зроблять усе можливе, щоб цей скандал набув якнайбільшого розголосу і тривав якомога довше. По суті, попри його тривалу кар’єру та світову славу, його ситуація мало чим відрізняється від ситуації дівчини, яка тепер сидить перед ним.

«Тобі доведеться відмовитись від усього — тільки я буду твоїм Богом, єдиним і незамінним».

Джибсон порушує тишу, що нависла на кілька секунд над цією чудовою сценою: яхта, сонце, охолоджені трунки, скигління чайок, легкий вітерець, що відганяє спеку.

Тобі, певно, насамперед захочеться знати, на яку роль ми тебе беремо. Моя відповідь коротка: ти будеш його партнеркою. — І він показує на зірку. — Або, іншими словами, ти зіграєш одну з головних ролей у новому фільмі, назва якого може змінитися до прем’єри. А твоїм наступним запитанням логічно буде: чому ви обрали мене, а не якусь знамениту актрису?

— Ви вгадали.

— Пояснюю: уся справа в ціні. У фільму, який мені доручено ставити, — бюджет обмежений. Його продюсером уперше буде Хамід Хусейн — а тому не менш як половину грошей доведеться витратити на рекламу, а не на кінцевий продукт. Тож ми маємо намір залучити до участі в ньому знаменитого актора, який збере публіку, й нікому досі невідому, а отже, й дешеву актрису, яка, проте, заслуговує на те, щоб здобути певну відомість. Власне, те, що я тобі пропоную, давно вже увійшло в практику кіноіндустрії: відколи вона стала правити світом, студії намагаються підтримувати в людях ілюзію, що слава й гроші — синоніми. Пам’ятаю, коли я був зовсім маленький і мені вперше показали величезні павільйони Голлівуду, я подумав, що актори загрібають там величезні гроші. Брехня. Лише десятеро-двадцятеро знаменитостей у всьому світі можуть похвалитися тим, що заробляють дуже великі гроші на терені кіномистецтва. Решта акторів живуть видимостями; будинок для них винаймає студія, одяг, коштовності та автомобілі беруться напрокат і лише створюють ілюзію розкішного життя. Кіностудія оплачує весь гламур, а актори одержують невеличку платню. Це не стосується чоловіка, що сидить перед тобою, але це повною мірою матиме стосунок до тебе.

Актор-зірка не знає, чи Джибсон говорить щиро й справді думає, що перед ним один із найкращих акторів світу, чи тонко іронізує його коштом. Але це не матиме ані найменшої ваги, якщо контракт буде підписано, продюсер не змінить своєї думки в останню хвилину, автори сценарію зможуть вчасно принести текст, бюджет буде строго виконаний і почне діяти досконало організована рекламна кампанія. Йому сотні разів доводилося бачити, як гинуть, ще й не розпочавшись, найперспективніші проекти; що ж, таке життя. Але після того, як його останню роль публіка майже не помітила, він розпачливо потребує бучного успіху. А Джибсон має змогу такий успіх йому забезпечити.

— Я згодна, — каже дівчина.

— Ми вже переговорили з твоїм агентом. Ми укладемо з тобою ексклюзивний контракт. За участь у першому фільмі ти одержуватимеш протягом року по п’ять тисяч доларів на місяць — і візьмеш на себе зобов’язання з’являтися на вечірках, брати участь у заходах, які організовуватиме наш департамент піару, їздити туди, куди ми тебе пошлемо, говорити те, що ми тобі скажемо, й ніколи не висловлювати власної думки. Тобі все ясно?

Габріела ствердно киває. А що вона може сказати? Що п’ять тисяч доларів — місячна платня секретарки в Європі? Треба або погоджуватися, або ні, й вона хотіла показати, що їй відомі умови гри, й вона приймає їх без жодних вагань.

— Тож хоч ти й станеш жити як мільйонерка, а поводитись як велика зірка кіноекрану, ти повинна завжди пам’ятати, що це лише видимість. Якщо все буде добре, то за участь у наступному фільмі ми платитимемо тобі уже по десять тисяч доларів. Нам ще