Стіг Ларсон - Повітряний замок, що вибухнув

деталі її розповіді, лише часом уставляв питання, поки вирішив, що досить. Він грав роль стурбованого брата, а його мозок тим часом вибудовував чітку схему подій.

О пів на п’яту Анніка вирішила залишитися в Ґетеборзі, подзвонила по мобільному телефону подрузі й отримала адресу і дверний код. Грабіжник чекав на неї на сходах рівно о шостій годині.

Її мобільний телефон прослуховували. Це єдиний можливий варіант.

Значить, його власний телефон теж прослуховують, інакше їх противники були б непроторенними ідіотами.

— Але вони забрали папку з матеріалами про Залаченка, — повторила Анніка.

Мікаель трохи повагався. Той, хто викрав у нього папку, знає, що її викрадено, а з його боку буде цілком природно розповісти про це Анніці Джанніні по телефону.

— Мою теж, — сказав він.

— Що?

Він пояснив, що, прибігши додому, не знайшов на кухонному столі синьої папки.

— Гаразд, — похмурим голосом промовив Мікаель. — Це катастрофа. Папки Залаченка більше немає. А вона ж була найважливішим доказом.

— Мікке… мені дуже шкода.

— Мені теж, — сказав Мікаель. — Дідько! Але це не твоя провина. Мені слід було дати розголос звіту того ж дня, як я його отримав.

— Що нам тепер робити?

— Не знаю. Це гірше, що могло статися. Тепер усі наші плани підуть шкереберть. У нас немає абсолютно жодних доказів проти Бйорка і Телебор’яна.

Вони поговорили ще дві хвилини, і Мікаель став прощатися.

— Я хочу, аби ти завтра ж повернулася до Стокгольма, — сказав він.

— Вибач. Мені необхідно зустрітися із Саландер.

— Зустрінься з нею вранці і приїзди у другій половині дня. Нам треба сісти і подумати, що ми будемо робити.

Закінчивши розмову, Мікаель залишився сидіти на дивані, дивлячись прямо перед собою. Потім його обличчя осяяла посмішка. Той, хто їх слухав, тепер знає, що «Міленіум» утратив звіт Бйорка від 1991 року і листування між Бйорком і доктором Петером Телебор’яном, а вони з Аннікою — у відчаї.

Вивчаючи минулої ночі історію Служби державної безпеки, Мікаель усвідомив, що в основі будь-якої шпигунської діяльності лежить дезінформація. А він щойно запустив дезінформацію, яка в перспективі може виявитися для них надзвичайно корисною.

Він відкрив сумку для ноутбука і дістав копію, яку зробив для Драґана Арманського, але ще не встиг передати. Тепер це єдиний примірник, що залишився. Втрачати його Мікаель не мав наміру — навпаки, він збирався негайно зняти з нього щонайменше п’ять копій і розподілити їх по надійних місцях.

Потім він поглянув на годинник і зателефонував до редакції «Міленіуму». Малін Ерікссон була ще на місці, але вже збиралася йти додому.

— Чому ти так поспішно зник?

— Будь ласка, почекай ще трохи. Я зараз повернуся, і мені обов’язково треба дещо з тобою обговорити до того, як ти підеш.

Йому вже кілька тижнів не вдавалося попрати, і всі його сорочки лежали в кошику для брудної білизни. Крім останньої копії звіту Бйорка він узяв із собою бритву і «Боротьбу за владу над СЕПО», потім дійшов до магазину «Дрессманн», де купив чотири сорочки, дві пари брюк і десять пар трусів, і, забравши одяг, подався до редакції. Малін Ерікссон почекала, поки він нашвидку прийме душ, і поцікавилася, що відбувається.

— Хтось забрався до мене в квартиру і викрав звіт про Залаченка. У Ґетеборзі хтось напав на Анніку і поцупив її примірник. У мене є доказ того, що її телефон прослуховується, і, значить, швидше за все, мій телефон, а можливо, і твій, і всі телефони «Міленіуму» поставлені на прослушку. Підозрюю, що коли хтось узяв на себе клопіт залізти до мене в квартиру, йому було б нерозумно не скористатися нагодою і не встановити там апаратуру для прослуховування.

— Он воно що, — слабким голосом промовила Малін Ерікссон, покосившись на мобільний телефон, що лежав перед нею на письмовому столі.

— Працюй як завжди. Користуйся мобільним, але не видавай по ньому жодної інформації. Завтра попередимо Хенрі Кортеса.

— Гаразд. Він пішов годину тому, а перед цим залишив у тебе на столі купу звітів державних комісій. Але навіщо ти сюди прийшов?

— Я збираюся ночувати в «Міленіумі». Якщо вони сьогодні застрелили Залаченка, викрали звіти і встановили в моїй квартирі апаратуру, то великий шанс, що вони лише почали діяти і ще не встигли побувати в редакції. Тут цілий день був народ. Я не хочу на ніч залишати редакцію порожньою.

— Ти думаєш, що вбивство Залаченка… Але ж убивцею виявився сімдесятивосьмилітній психопат.

— У такі збіги я не вірю. Хтось замітає сліди Залаченка. Мені глибоко наплювати на те, хто цей сімдесятивосьмилітній і скільки ідіотських листів він розіслав міністрам. Він вочевидь якийсь найманий убивця і прийшов туди з метою вбити Залаченка… а можливо, і Лісбет Саландер.

— Але ж він скоїв самогубство або, в усякому разі, спробував. Який же найманий убивця це робитиме?

Мікаель ненадовго задумався, потім поглянув головному редакторові в очі.

— Такий, якому сімдесят вісім років і якому, можливо, нічого втрачати. Він напевно в цьому замішаний, і коли ми до всього докопаємося, то зможемо це довести.

Малін Ерікссон уважно вдивлялася в обличчя Мікаеля — таким холодним і несхитним вона його раніше не бачила. Її раптом затіпало, і Мікаель це помітив.

— Ще одне. Тепер ми вплутуємося в боротьбу вже не з купкою карних злочинців, а з державним відомством. Нам буде кепсько.

Малін кивнула.

— Я не розраховував на те, що все зайде так далеко. Малін, якщо хочеш вийти з гри, лише скажи.

Вона трохи повагалася, подумала, що сказала б на її місці Еріка Берґер, і вперто замотала головою.

Частина 2

РЕСПУБЛІКА ХАКЕРІВ

1 — 22 травня

Ірландський закон від 697 року забороняє жінкам брати участь у битвах — тобто свідчить про те, що до цього жінки воювали. Серед народностей, які в різні моменти історії використовували солдатів-жінок, значаться араби, бербери, курди, раджпути, китайці, філіппінці, маорі, папуа, австралійські аборигени, мікронезійці та американські індіанці.

Існує чимало легенд про грізних войовниць античної Греції — про жінок, яких змалку навчали бойового мистецтва і поводження із зброєю, привчали до фізичних труднощів. Вони жили окремо від чоловіків і воювали власними полками. У легендах нерідко бувають епізоди, в яких жінки перемагають чоловіків на полі бою. У грецькій літературі зустрічаються амазонки, наприклад в «Іліаді» Гомера, написаній приблизно в 700 році до нашої ери.

Грекам і належить поняття «амазонки». Буквально це означає «без груді». Вважається, що їм видаляли праву грудь для того, щоб легко було натягувати лук. Знамениті грецькі лікарі Гіппократ і Галенос начебто сходилися на тому, що це підвищувало боєздатність,