Salamander - Темні нащадки, Salamander

- Добре. Але ми повинні діяти швидко. Війська Каеля можуть отримати наказ будь-якої миті. Якщо ми зможемо зібрати наших союзників і переконати деякі з його людей перейти на наш бік, це може змінити хід подій.

- Але як? - запитала Аурелія. - Я не можу просто вийти до них і сказати, що я їхній лідер. Вони скоріше виконуватимуть накази Каеля.

- Ти недооцінюєш себе, - Даріус схилив голову набік. - Ти не лише спадкоємиця трону, але й та, хто зруйнувала межу між світами. Багато хто побачив у цьому знак. Якщо ти говоритимеш з упевненістю й покажеш, що готова боротися за наш народ, люди підуть за тобою.

Аурелія замислилася. Її погляд зупинився на вікні, крізь яке видно було поле за палацом.

- А якщо я не зможу? - тихо промовила вона.

Даріус зробив крок до неї й поклав руку на її плече.

- Ти зможеш. Я бачив це в тобі, бачив, як ти боролася за Лукаса, як використала свою силу, навіть не розуміючи її меж. Тепер ти маєш навчитися її контролювати й направляти. Ми разом пройдемо цей шлях.

Аурелія вдихнула, намагаючись заспокоїти хвилювання в грудях.
- Добре. З чого ми почнемо?

- Спочатку ти повинна поговорити з Лукасом, - сказав Даріус. - Він все ще сумнівається у своєму місці в цьому світі, але його підтримка буде для тебе важливою.

Вона кивнула, погоджуючись.
- А потім?

- А потім ми зберемо твоїх союзників. І покажемо Каелю та батькові, що в тебе є сила не лише зруйнувати, але й створити новий порядок.

Аурелія поглянула на Даріуса, вперше за довгий час відчуваючи впевненість у собі.
- Я готова.

Аурелія дивилася на Даріуса, її серце билося швидше. Вона не очікувала такого зізнання від нього. Слова Даріуса звучали несподівано щиро, і в його погляді була глибока турбота, яку вона раніше не помічала.

- Даріус, - її голос був тихим, але сповненим емоцій. - Чому ти мені допомагаєш? Ти ж завжди був на боці батька. І чому ти раптом став на мій бік?

Даріус замовк, його очі стали більш серйозними, він зробив крок до неї і зупинився.

- Я бачив тебе в той день. Ти не просто билася за Лукаса, ти боролася за свою правду, за своє майбутнє. Це не було лише про любов до нього, це було про те, що ти не хочеш бути інструментом в руках батька. Ти хочеш бути королевою не тільки своєю волею, але й за правом. Я не міг дозволити йому вбити того, кого ти любиш. І я не міг залишити тебе наодинці з тим, що відбувається зараз.

Аурелія почала розуміти, що її брат був не лише сильним воїном, а й людиною, яка здатна переживати глибокі емоції. В її очах з'явилася сльоза.

- Я не знаю, чому ти завжди мовчав і підтримував його. Але зараз я розумію, чому ти це робив. Ти завжди був з нами, навіть коли ми цього не помічали.

Даріус тихо зітхнув, і його погляд став м'якшим.

- Тому що ти моя сестра, Ауреліє. Тому що, навіть якщо я не завжди вірив у твою силу, я вірив у твою справедливість. І зараз я не можу стояти осторонь, коли ти потребуєш допомоги. Ти повинна знати, що я завжди буду поруч, навіть якщо це буде важко для нас обох.

Аурелія стояла мовчки, слухаючи його слова. Вона не могла не відчути вдячність до нього. Її брат - не лише союзник, але й той, хто розуміє її і готовий допомогти, незважаючи на минуле.

- Дякую, Даріус, - шепотіла вона. - Дякую, що ти тут.

Він кивнув і усміхнувся.

- Я завжди буду поруч. Ти не одна, Ауреліє. Тепер разом ми зможемо зупинити те, що планує батько.

Даріус і Лукас мовчки йшли поряд з Аурелією, намагаючись підтримати її після того, що сталося. Вони тримали її між собою, їхні кроки були спокійними, але в очах обох відбивалась тривога. Аурелія відчувала, як їхня присутність дає їй сили, хоча її серце ще боліло від пережитого.

Коли вони досягли її покоїв, Даріус зупинився, тихо підштовхнувши двері. Лукас, який йшов поруч, не відпускав її руки, його погляд був наповнений підтримкою та турботою.

- Відпочинь, Ауреліє, - сказав Даріус, кидаючи погляд на Лукас, а потім на неї. - Ми будемо поруч. Якщо тобі щось потрібно, не вагайся звернутися.

Аурелія кивнула, але не змогла знайти слів, щоб виразити всю вдячність, яку вона відчувала до них обох. Всі події останніх днів, всі ці змінені долі, здавалося, обрушились на неї одночасно. Але поруч з ними, поруч з братом і коханим, вона відчувала, що не сама у всьому цьому світі.

Лукас ніжно потягнув її до себе, а Даріус вийшов з кімнати, залишивши їх удвох. Коли двері за ним зачинилися, Аурелія дозволила собі зробити глибокий вдих, намагаючись заспокоїтися.

- Дякую, - промовила вона, погляд Лукас зустрів її. - За те, що ти тут. За те, що не залишив мене.

- Я завжди буду з тобою, - відповів Лукас. - І ніщо не забере цього.

Вона всміхнулася, відчуваючи, як серце стає спокійнішим. Це був ще один крок до того, щоб вистояти і віднайти свою силу серед всього цього хаосу. Лукас, не сказавши більше ні слова, ніжно поцілував Аурелію в лоб. Він відступив і, поглянувши на неї ще раз, тихо промовив:

- Відпочивай, кохана. Все буде добре.

Потім він вийшов з кімнати, залишивши її наодинці.

***

Двері різко відчинилися, і в кімнату влетів Каель. Його темний силует огорнув простір, коли він увійшов, і Аурелія підняла погляд.

— Мені повідомили, що ти прийшла в себе, — сказав він, його голос був м'яким, але в ньому відчувався прихований гнів.

Він зупинився поруч із її ліжком, обережно провівши пальцями по її щоках. Цей жест був ніжним, але в його очах палав вогонь.

— Ти знову тут, щоб сказати мені, як я повинна жити?

Його пальці мимоволі затрималися на її обличчі, наче він боявся, що вона знову зникне.

— Я прийшов переконатися, що ти жива. Після всього, що сталося, це не було очевидним.

— Ти не турбуєшся про мене, Каелю. Ти просто хочеш контролювати. Так було завжди.

Каель зупинився, його оніксові очі дивилися на неї з сумішшю гніву і жалю.

— Контролювати? Це ти кажеш після того, як твої рішення мало не знищили стіну між світами? Ти граєш із силами, які не розумієш, Ауреліє.