С Осте - Дорослішання Мрійниці, С Осте

«Він зняв балаклаву чи я її загубила?» — крутилось в голові, поки куталась в чужий одяг, намагаючись зігрітись, раз-по-раз перевіряючи, чи з дрона не видно зайвого.

У його волоссі де-не-де застрягла зогнивша ряска. Частково промоклий термокостюм виглядав малуватим, бо обліплював чоловічий торс як друга шкіра. Поза не змінилась навіть після посилення вітру і снігопаду. Коннахт вже б слинку пускала, а у мене – тільки відсторонена сонливість, гіркота у роті і питання, що не наважусь поставити.

Чому? Що такого я йому зробила?

Мовчання і чуже спокійне дихання звучали набатом в голові. Ненависний голос, який завжди помічав тільки промахи і ніколи прогрес, перераховував порушені пункти інструкцій, обкладаючи всіх причетних до відбору кількаповерховим матом.

Досить вже!

Я закрила долонями вуха, розгубивши рештки тепла. Тіло можна вилікувати, а голоси в голові – перша ознака нестабільності.

— Досить що? — озвався і навіть очей не відкрив. Начитка законодавства ні на мить не зупинилась.

— Говорити в моїй голові. Якщо Вам стане легше, то мені жаль. Жаль, що я вижила!

Голос змовк, лишився тільки свист вітру. Чоловік на валуні сів, розставивши широко ноги і схрестивши перед собою руки. Наші погляди зустрілись. Злющі очі з вертикальною зіницею як трясовина засмоктували, спрагло випивали душу. Під сонячним сплетінням занило.

— Яке дурне, — підсумував переглядини Таран і знову розвалився на камінні.

***

Зимове купання не минуло безслідно. Живіт і ребра поцятковані синяками, рвана рана на стегні – невелика, але страшенно болюча. Ще і ці кляті соплі, від яких нічого не допомагало. Орен після огляду дала зрозуміти, що до польотів хворих чи травмованих не допустить, то ж я, як і багато хто, підписала документ, за яким у всіх максимум кілька синців і подряпин.

— Давайте зустрінемось, коли ще все закінчиться. Я вже сумуюуууу, — Конахт з двома валізами обнімала всіх, наче востаннє. Більшість медперсоналу її бажання спілкуватись не поділяли. Орен обмежилась рукостисканням і зітхнула з полегшенням, коли рожевоволоса опинилась по ту сторону Башти, як називали ЗОХІ центральний корпус.

Роздавши усім вказівки, наставниця теж рушила до виходу, додавши, що чекає мене в себе за годину, але до кабінету того дня так і повернулась.

Почувши від персоналу, що колишній наставник зліг з пневмонією, я спершу здивувалась. Батьківщина алійців – Тхрон, планета вічного холоду. Вони змалку загартовані, купають в ополонках, по гарячих згарищах ходять босоніж, а тут кілька градусів морозу, і Таран вже в стаціонарі. Може він з мігрантів, чи просто зі слабким імунітетом? Як би там не було, мені слід подякувати. Проходивши з цією думкою майже весь день, я наважилась зайти ввечері, коли більшість ЗОХІ розійдуться. Схопивши почату банку з варенням – єдиним, чим можна було пригостити хворого, я наважилась відчинити двері, за якими цього дня побувала десь половина ЗОХІ.

Та сама Шайла, яка колись витягла мене з міцної хватки новопризначеного заступника Головного, зістрибнула з підвіконня, де сиділа, і буквально в ту ж секунду втягнула мене в середину. Таран наче закляк. Вічно я невчасно. Щоки миттєво розчервонілись, руки спітніли. Пузата банка обпікала. Опустивши очі, я двома руками протягнула її пацієнту, переборюючи внутрішнє тремтіття. У животі закрутило, і, щоб швидше звідси зникнути, я бурмотіла слова подяки, перемішані з вибаченнями. Чим більш говорила, тим жалюгідніше виходило. Якщо він зараз скаже щось про почате варення, я провалюсь крізь землю.

Але колишній наставник мовчав і його гостя теж. Її оцінюючий погляд тільки ковзав по уніформі.

— Це варення з амли. Збиває температуру і допомагає при відхаркуванні, — він навіть не поворухнувся, тому я акуратно поставила гостинець на край тумби.

Треба звідси тікати, бо його подружка дивиться так, ніби я їй гроші винна.

***

Ця Шайла явно звинувачувала у всьому мене. Наступного ранку вона увійшла в медвідсік разом із Орен, одягнутою у все чорне. Дві злющі жінки просиділи в кабінеті наставниці за близько години. Після чого, менталістка, певно, все ж згадала, за що їй тут платять і пішла геть, не забувши покоситися в мій бік.

— Магді, зайди! — рявкнула Орен крізь закриті двері.

Кім звалив кудись з першою-ліпшою командою. Ро Еллам травмувала поперек, але почувши про можливий не допуск до польотів, човгала по медвідсіку в корсеті і на знеболювальних. Через велику кількість травмованих і сезон святкових відпусток медики не справлялись, кожні руки були на вагу золота. Мені дісталась більшість пацієнтів, що мали бути у Кіма, але жалітись було ніколи. Та й нікому: крім адміністративної роботи Орен працювала на рівні зі звичайними медиками. Ходили чутки, що їй через моє купання вліпили стягнення.

— На тебе прийшли два рапорти про закріплення, — доктор Орен гортала щось на моніторі і хмурилась. — Ти не заслуговуєш жодного з них, але правила – єдині для всіх. Двадцять Восьмий чи Шістдесят Шостий? Обирай мудро, передумати шансу не буде.

Не встигла я відкрити рот, як вона продовжила:

— Магді, добре подумай. Бо потім ніхто тебе на інший корабель не перекине, незалежно від причин.