Анна Алаіс - Прокляття некроманта, Анна Алаіс

Суртаз зітхнув, усвідомивши, що відволікся на дрібницю замість того, над чим дійсно варто було би подумати.

Довго й уважно некромант дивився на посох, що лежав на його колінах. Потім опустив повіки та обережно, майже трепетно торкнувся древка приблизно на половині його довжини. Провів кінчиками пальців в бік навершя. 

Суртаз не побачив — відчув, як відгукнувся артефакт. Древко припало до долоні, зручно лягло в неї, і всім тілом некроманта пробігло легке поколювання, що вигнало з його тіла залишки нещодавньої слабкості. Міцно стиснувши Посох влади у руці, Суртаз розплющив очі. Очниці черепа-навершя м'яко мерехтіли вже знайомим болотисто-зеленкуватим сяйвом.

Некромант полегшено видихнув, відчувши приплив сил чи то від натхнення довгоочікуваним успіхом, чи то через енергію Джерела, що вливалась в нього через артефакт. Хай там як, це було вже не важливо. І Суртаз плавним вабливим рухом притягнув до себе подушку, на якій лежала Корона пам'яті.