Вікторія Попик - Запалена минулим, Вікторія Попик

Темрява на дворі тиснула на мене.

Міша уже минувся спати, перший раз не хочу, щоб він взагалі лягав. 

Раптовий дзвінок мене насторожує, так пізно телефонують, коли щось стається, Артем теж з пильністю слідкував за моїми діями. 

Тільки б не Микита - це я собі під ніс бурмотіла.

На екрані висвічується номер Демʼяна. Точно щось сталося, але таки беру слухавку.

- Так, Демʼян Вікторович, щось трапилося, що ви так пізно?

Спостерігаю за Артемом, а він здається навіть не дихає так уважно слухає.

- Ви зараз дома, Софіє, хочу перенести завтрашню зустріч, можете записати мене на інший день

Дивно, але ніякої зустрічі у нас немає. Не знаю, що відповісти, добре, що Демʼян говорить усе сам.

- Маєте зараз можливість записати?

- Так! Пошукаю свій блокнот, секунду

Кидаюся до своєї сумки, до кінця граю роль клієнта і рекламодавиці.

Відходжу на безпечну відстань і запитую:

- Що трапилось?

У моєму голосі стільки хвилювання.

- Скажи ти в будинку

- Так

- А син і чоловік?

- Так

Такі питання, що я не знаю, що взагалі думати. 

Повертаюсь до вітальні, щось ніби важливе записую, вдаю дуже серйозний вигляд.

Секунда і чую сильний вибух, Артем на рівні ноги підхоплюється, а я ледве на ногах тримаюсь.