Олександра Малінкова - За крок від тебе , Олександра Малінкова

ГЛАВА 46

     Макс.

     12 годин до останніх подій. 

- Як? - вигукую здивовано і смикаю прив’язані до ліжка руки.

      Марк повільно підходить до мене. 

- Як ти тут опинився? - посміхається.

- І це теж. - хриплю бо в горлі пересохло. - Мене більше цікавить де я.

- В Києві. - Марк дістає свій телефон з кишені та перевіряє котра зараз година. - І через годину ти маєш бути на роботі.

- А ти? - цікавлюся, щосили щосили складаючи докупи всі пазли.

- І я. - посміхається.

     Підходить ближче і розв’язує мені руки.

- Чому я прив’язаний? 

- А ти геть нічого не пам’ятаєш? - запитує Марк.

- Щось та пам’ятаю. Про інше здогадався, а от що ти тут робиш, залишається ще й досі загадкою. - нарешті тру почервонілу шкіру на зап’ястях. 

- Близька мені особа замовила про тебе слово. - відповів той.

     “Близька мені особа - слова, які добряче дряпають слух. А ось і ревнощі завітали, довго чекати не прийшлося”.

- Марія? - вирвалося в мене, щосили стиснув щелепу та вже запізно, слово вилетіло з вуст. 

- Вона. - таємниче посміхається Марк.

    Наче знущається з мене своїм самовпевненим виразом на обличчі. 

- Поквапся, а то запізнимося. - знову спостерігає за годинником той.

     Отримую чисту сорочку і йду в душ.

    Доки добираємося автівкою Марка до офісу, намагаюсь вгамувати емоції, які вирують всередині. Зрозуміти, що відчуваю.

     З одного боку - ревнощі, міцно сплітають своє павутиння. З іншого - вдячність за порятунок. А ще ВОНА! Марія! Отже не забула мене одразу. 

      Завдяки Марку ми вдвох встигли в офіс вчасно.

    Спочатку коротка розповідь про сам проект, його обгрунтування. Потім доповідь інвесторів затяглася більш ніж на годину. 

      “Так і сиплять плюсами угоди, а чому ж всі мовчать про суттєві мінуси та недоліки?”

     А ще, відчуття, що ось-ось має щось статися не залишало мене ні на мить. 

    Ну от не вірю я, що Педуард відмовився від своєї основної задачі - підставити мене. Просто “час” вже не грає на його боці, він невпинно спливає.

     Відволікся трішки, бо щойно оголосили про невеличку перерву на каву.

    Зробив собі подвійну міцну каву. Відійшов до вікна, щоб на самоті посмакувати своїм напоєм та скласти нарешті вже все, що відбувається останню добу в єдину картинку. 

- Кхе-кхе. - чую поряд з собою.

     Обертаюся на звук і помічаю позаду себе незнайомого чоловіка.

- Макс Мельник? - запитує незнайомець.

- Припустимо. - неохоче відповідаю йому.

- Вам просили показати. - продовжує той.

- Хто просив? - одразу запитую.

- Не важливо хто, але впевнений, що те що Ви зараз побачите, вплине на ваше рішення, яке неодмінно має бути позитивним.

- Он як? - мої брови сходяться на переніссі.

     Незнайомець підсовує екран свого стільникового телефону, де починається відео. Я б навіть охарактеризував те на що дивлюся, як 18+. Чоловік у такому ж костюмі як я на перших кадрах розвернутий спиною. Далі в наступному кадрі з’являються пара дівчат, зовсім молоденьких дівчат, зауважу. А далі досить “брудне” продовження.

- Якщо Ви відмовитеся, то це відео стане доступне для всіх присутніх. - тихо “проспівав” незнайомець.

- Присутні тут, здається, вже всі повнолітні, що їм заважає знайти щось схоже в інтернеті? - запитую його, щойно остаточно впевнився, що на відео не я, а якийсь інший чоловік чи взагалі актор.

- Ви не зрозуміли… - наполягає незнайомець.

     Неочікувано, незнайомця хтось добряче поплескав по плечу ззаду. 

- Щось цікавеньке? - запитав Марк та вихопив стільниковий телефон з його рук. - Полуничка? Як не соромно в робочий час…

- Доречі. - Марк нахиляється до вуха незнайомця. - На відео не Макс. Просто Ви настільки тупі, що навіть до кінця не додивилися, правда? 

     Після цих слів мій рятівник перемотує відео на останні кадри. Чоловік обертається, за мить схоже на моє обличчя, стає зовсім іншим. 

- Трішки акторського таланту плюс штучний інтелект. При цьому жодна дівчина не постраждала! - підморгує незнайомцю.

- Це-це… - незнайомець смикає за краватку, та поспіхом розстібає гудзики на своїй сорочці.

     “Напевно, кисню чолов’язі перестало вистачати. Або ж уявив, що з його дупою зробить Педуард, коли дізнається, що весь його задум щойно полетів під три чорти!”

- Підстава? - закінчив за нього Марк та знову поплескав його, так що той аж присів.

- Ходімо, Максе. Твоє слово попереду! - підбадьорив мене Марк. 

 

‍​‌‌​​‌‌‌​​‌​‌‌​‌​​​‌​‌‌‌​‌‌​​​‌‌​​‌‌​‌​‌​​​‌​‌‌‍