Вікторія Вецька - Будь моєю назавжди , Вікторія Вецька

— Звичайно, я роблю все, що в моїх силах, — відповіла я, намагаючись не показати свою втому.

— Це добре, бо Ілля заслуговує на найкраще, — додала вона, її погляд був суворим і оцінюючим.

— Я теж так вважаю, — промовила я, посміхаючись, хоча всередині відчувала лише порожнечу.

Мені хотілося вбити цього гада разом з його мамкою. Проте батько Іллі був зовсім іншим – доброю та щирою людиною, який, на жаль, був надто наївним, бо й досі вірив своїй дружині та синові. Клавдія Семенівна була жінкою з непростою репутацією — за ці роки вона змінила не одного коханця. Звідки я це знаю? Щось почула від Іллі, щось сама здогадалася, а дещо побачила на власні очі. Як говорять, яблуко від яблуні далеко не падає, так само і Ілля пішов у свою матір. Мої роздуми перервала Клавдія Семенівна, яка, як завжди, дивилася на мене з підозрою.

В її очах була крижана байдужість, змішана з глузуванням. Вона не приховувала своєї ворожості, її погляд пронизував мене, мов ножем. Я відчула, як по спині пробіг холодок. Клавдія Семенівна завжди ставилася до мене з презирством, і я знала, що її підозри не безпідставні. Усе, що я бачила та чула про її зв’язки та інтриги, робило мене небажаним свідком її брудних справ. Але що ж із Іллею? Його очі завжди приховували щось темне, щось незрозуміле і страшне. Я бачила в ньому віддзеркалення матері — їхня схожість була не лише зовнішньою, а й душевною. Це був той самий хитрий погляд, та сама невпинна жадоба до чогось забороненого і небезпечного.

Клавдія Семенівна підсіла ближче, її аромат — суміш дорогих парфумів та сигаретного диму — огорнув мене, змушуючи почуватися ніяково. Вона глянула на мене з висоти свого становища, і в її усмішці я побачила те, що завжди ненавиділа — холодну, бездушну перемогу.

— Соломіє, розкажи мені, які у тебе стосунки з моїм сином, — поцікавилася вона, взявши мене за руку.

Я б вам розповіла, але боюся, вам буде неприємно це чути, особливо про вашого єдиного сина.

— У нас все добре, — майже вигукнула я, відчуваючи, як мої слова дзвенять порожньою брехнею.

— Дійсно? Бо я вже подумала, що ви посварилися, — мовила вона, і я розуміла, що її це зовсім не цікавило.

Усі наші розмови з Іллею закінчувалися сварками, які він намагався завершити поцілунками, що стали вже надто гіркими і п’янкими водночас.

— Ні, в нас чудові стосунки! — вигукнула я, натягуючи посмішку на обличчя.

— Я говорила з твоїм батьком і матір’ю, і розмова з твоєю матір’ю мене здивувала, — дивилася вона на мене з підступом в очах.

Цікаво, що мої батьки їй наговорили? Впевнена, що батько довго з нею не говорив, адже якщо в неї немає ділової пропозиції, то вона йому не цікава. Але ось що могла розповісти мама, вже дійсно цікаво.

— І про що ви з ними говорили? — запитала я, намагаючись тримати голос рівним.

— Це вже не важливо, але ти повинна забути про цього Назара, так буде краще для всіх.

— Навіть не думайте, що я покохаю вашого сина, цього ніколи не буде, — сказала я рішуче, відчуваючи, як моя впевненість зростала.

— Але в твоїх інтересах грати роль доброї дружини, поки мій син не отримає гроші від твого і свого батька, — впевнено відповіла Клавдія Семенівна.

— Від мого? — не зрозуміла я.

— Так, від твого. Ти думала, що вийшла заміж через борги! А насправді ніяких боргів не було. Це все були вигадки твого батька. Ілля хотів помститися Назару і одружити тебе на собі, а твій батько хотів грошей. А зараз цей шлюб вигідний лише для Іллі, — її голос був сповнений впевненості і рішучості.

Після такого бажання розлучитися з Іллею стало ще більше, але спочатку я народжу донечку. І як тільки їй виповниться два місяці, я серйозно візьмуся за це. А поки варто почекати цунамі під іменем Соломія, яка змиє після себе все і залишить вас без нічого. Як колишній адвокатці й програмістці, мені буде зовсім нескладно це зробити. Я вчилася програмному забезпеченню потайки від батька, який вважав, що його донька старанно опановує юриспруденцію. А я заочно встигла освоїти й програмування, як знала, що матиму справу з такими, як Ілля, і одна адвокатура мене не врятує. Почуте про батька мене геть не засмутило і навіть анітрохи не здивувало. Що любить мій батько більше за все на світі? Звісно ж, гроші! Його жадоба до багатства була настільки сильною, що він завжди ставив фінансову вигоду вище за все інше. Тож, не дивно, що він не зважав на моральні аспекти, якщо вони заважали досягненню його мети.

Мої плани були чіткими й безкомпромісними. Я уявляла, як кожен мій крок наближає мене до свободи. Соломія, як нездоланна стихія, очистить усе навколо, залишаючи лише правду й справедливість. І хоча Ілля ще не здогадувався, яка буря на нього насувається, я вже бачила, як моє життя набуває нових барв — без його брехні та зради.

— Ти так і будеш мовчати! — вигукнула невдоволено Клавдія Семенівна.

— А що тут сказати, коли ви скориставшись моєю безхребетністю і любов’ю батька до грошей, чинили заради власної наживи, щоб наситити тих внутрішніх дітей, які постійно голодні, — впевнено відповіла я, глянувши на неї.

— Соломіє, вгамуй свої гормони, адже ти переходиш уже всі межі! — крикнула голосно Клавдія Семенівна і швидко покинула кімнату.

Я залишилася наодинці зі своїми думками. Відчуття несправедливості й обману ще більше загострило бажання боротися за себе і свою дитину. Мені доведеться знайти нові сили, щоб витримати цей бій, але я була готова. Заради себе і заради нашого майбутнього. Мої думки були сповнені рішучості. Відчуття зради і несправедливості дало мені силу для дій. Я більше не дозволю їм грати зі мною, як з лялькою. Я стану їхнім найгіршим кошмаром.