Емілія Дзвінко - Літо обіймів та поцілунків, Емілія Дзвінко

— Твоя сестра проходу мені недавала і намагалася спокусити з першої нашої зустрічі, — продовжує Роман. 

— Ти мені ніколи про це не казав. — наводжу свій аргумент. — Якби тебе це сильно напружувало, то ти б одразу зізнався, але ти цього не зробив, бо тобі було приємно отримувати увагу від Лани. Чи я помиляюся? 

—  Я заплутався і в якийсь момент втратив відчуття реальності. Лана вміє досягати свого, — шукає причини свого вчинку Роман, але як на мене не надто переконливі, — У кожних стосунках трапляється криза, але це не означає, що я тебе не кохав.

— Твої слова звучать як виправдання. Мені воно зараз не потрібне.

— Це пояснення, —  поправляє Роман. 

— Тоді дякую за пояснення. Мою думку ти вже почув. Сподіваюся, що з розлученням проблем не виникне. Я не претендуватиму на твоє авто та дачу, а також поверну тобі всі ювелірні прикраси, які ти мені подарував. Фотостудія залишиться мені, а квартиру продамо і гроші розділимо порівно, — пропоную максимально комфортний і справедливий варіант. 

— Я не дам тобі розлучення, — випалює Роман. 

— В тебе буде дитина, але ти проти розлучення зі мною? Це жарт такий? — злюся. — Чи може ви з Ланою хочете, щоб я нянькою була малюку? Одразу скажу, що не вийде, бо в мене інші плани на життя.

— Марто, я кохаю тебе і так просто не відпущу, — вперто заявляє. Мене лякає його впевненість, бо я знаю, що Роман вміє досягати свого. А ще здається я сильно помилялася, коли думала, що наше розлучення пройде легко і без драм.