Стівен Сілбігер - МВА за 10 днів

усі невиплачені дивіденди за цими акціями, а тоді — дивіденди за простими акціями. Інвестори, що віддають перевагу надійнішим дивідендам і хочуть отримувати вигоди від часткового володіння акціями, обирають привілейовані акції.

Ринок опціонів

Опціони — це договірні права на покупку або продаж будь-якого активу за фіксованою ціною у вказану дату або до її настання. Опціони використовують у сфері нерухомості, торгівлі облігаціями, нафтопромисловості, на валютному ринку чи навіть в іпотечних кредитах. Опціон — це спосіб отримати контроль над великою кількістю активів за невеликі гроші. Шанси на отримання прибутку високі — і ризики відповідні.

Оскільки ці опціонні права самі по собі активами не є, їх звуть похідними фінансовими інструментами, або деривативами. Усі цінні папери, що оцінюються відповідно до вартості інших, є деривативами. Приклади — біржові опціони, сертифікати на покупку акцій, індексні опціони, товарні опціони та товарні ф’ючерси.

Уявімо, що пан Дж. Р. Квік — покупець будинку, переконаний, що ціни в Беверлі-Гіллз стрімко зростуть. Однак щоб знайти гроші на перший внесок і подальші платежі йому треба пів року. Власник охоче погоджується продати йому бунгало за 1 000 000 $, та хоче 5000 $ за опціон, за умовами якого він не продаватиме будинок упродовж шести місяців. Протягом шести місяців пан Квік, власник опціону, має право, та не зобов’язання, купити будинок за 1 000 000 $. Якщо ціни на нерухомість знизяться, пан Квік не реалізує свій опціон в 5000 $ і втратить цю суму.

Та опціони також бувають дуже прибутковими. Якщо бунгало виросте в ціні до, скажімо, 1 050 000 $, від опціону в 5000 $ можна отримати прибуток у 1000 %. Якщо ж він одразу купить будинок за 1 000 000 $, його прибуток становитиме лише 5 %. Суть опціонів у тому, щоб контролювати частку активу ціною інвестиції, що становитиме лише частку від ціни цього активу. Віддача — виплата з часткою позикових коштів або ймовірна повна втрата інвестованих коштів, якщо вартість базового активу зміниться.

Біржові опціони працюють так само, як і у випадку з нерухомістю вище. Опціон — це «право» на купівлю або продаж акцій: за вказаною ціною — ціною виконання; до певної дати — дати закінчення терміну дії опціону; з оплатою за привілей — премією опціону.

Опціони на купівлю акцій називаються купівельними опціонами (у буквальному перекладі, «дзвінками» про купівлю акцій). Права на продаж акцій ще називають опціонами продажу (буквально — «покласти» акції перед кимось з метою продажу). Величини купівельних опціонів та опціонів продажу рухаються у протилежних напрямках. Якщо акції дорожчають, то дорожчає і купівельний опціон на придбання цих акцій за фіксованою ціною. Якщо ціна на акції падає, вартість купівельного опціону знижується. І навпаки, вартість опціону продажу збільшується, коли ціна на базові акції падає, й зменшується, коли акції дорожчають.

На Чиказькій біржі опціонів, найстарішій і найбільшій біржі, брокери купують і продають опціони на блоки зі ста акцій так само, як пан Квік придбав опціон на нерухомість. Покупці біржових опціонів купують право на здорожчання (купівельні опціони) та здешевлення (опціони продажу) акцій протягом певного часу. Продавці, що звуться райтерами покритих опціонів продають покупцям права на акції свого володіння. Якщо райтер продає опціон на акції, якими не володіє, такі опціони звуться «голими». Це непокриті опціони.

Є два типи оцінювання опціонів — за теоретичною та за ринковою вартістю. Теоретична вартість — це різниця між ринковою ціною базових акцій та ціною виконання опціону. Наприклад, купівельний опціон на придбання акцій Coca-Cola по 40 $ при ринковій ціні акції 45 $ мав би мати теоретичну вартість 5 $. Щоправда, опціони виписують на тривалі часові проміжки. Тому ринкова вартість — це сума теоретичної вартості плюс премія за ймовірність зміни ціни у напрямі рентабельності до настання закінчення терміну дії опціону. В міру наближення закінчення терміну дії опціону, часу на отримання прибутків стає менше, тож премія знижується. В день закінчення терміну дії опціону, проводять розрахунок за опціон на підставі ринкової вартості цінного паперу, на який було виписано опціон. Ринкова вартість дорівнює теоретичній вартості, адже премії за майбутні прибутки більше немає.

Матриця Ансоффа

Оцінка опціонів. У 1973 році Фішер Блек та Майрон Шоулз оприлюднили модель, що стала галузевим стандартом для оцінки опціонів по всьому світу. В моделі ціноутворення опціонів Блека — Шоулза на розраховану вартість опціону впливає п’ять чинників:

Час до закінчення терміну дії опціону — що триваліший термін опціону, то більше шансів, що ціна зміниться в бажаний бік. Це премія за час.

Різниця між поточною ціною акцій та ціною виконання опціону — що менша різниця між ціною виконання опціону й поточною ціною, то імовірніше, що до закінчення терміну дії опціону поточна ціна зміниться й стане рівною чи вищою за ціну виконання.

Цінова волатильність акцій — що більшими є цінові коливання акцій, то ймовірніше, що ціни на акції дострибнуть до ціни виконання.

Ринкова відсоткова ставка для короткострокових державних цінних паперів — якщо вартість фінансування операції висока, то ціна опціону має бути вищою, аби покрити витрати на проведення операції.

Дивіденди на акцію — власники опціонів не отримують дивідендів із базових акцій, але дивіденди впливають на ціну акцій, яка впливає на ціну опціону.

Теорія Портера про п’ять сил, що впливають на структуру галузі

Передруковано з дозволу The Free Press, підрозділу Macmillan, Inc., з книги «Конкурентна перевага. Як досягти високого результату і забезпечити його стійкість» Майкла Е. Портера. © Michael E. Porter, 1985.

Ви можете вирахувати приблизні ціни купівельних опціонів та опціонів продажу, ввівши цих п’ять даних у просту електронну таблицю на комп’ютері. Оскільки всі користуються якоюсь із форм моделі Блека — Шоулза, то результати розрахунків будуть близькими до ринкових цін. Це дуже відрізняється від оцінки простих акцій, коли інвестиційні аналітики використовують тисячі методів для визначення власної «правильної» вартості.

Приклад купівельного опціону. Брокери-оптимісти біржових опціонів вирішують придбати купівельні опціони, якщо переконані у швидкому здорожчанні цих акцій. Для прикладу розглянемо дії брокера опціонів Біллі Пелігро. 15 червня 2011 року Біллі прочитав у Wall Street Journal, що прості акції магазинів Wal-Mart продаються по 54 $ за штуку. Купівельний опціон з правом купівлі однієї акції Wal-Mart у вересні за 55 $ коштував 2,69 $. Біллі був упевнений, що у вересні Wal-Mart продаватиме свої акції значно дорожче, і сплатив 2,69 $ за свій шанс. Якби термін дії опціону завершувався у день його купівлі в червні, купівельна ціна опціону в 55 $ мала би «від’ємну внутрішню вартість» в один долар, і опціон був би недоцільний. Вартість купівельного опціону Wal-Mart у 55 $ на графіку (див. с. 304) виглядає як хокейна ключка. Вона змінюється разом із ціною акцій.

Та чи є 2,69 $ правильною ціною? Коли автор цієї книги ввів п’ять чинників простих акцій Wal-Mart та конкретні дані щодо опціону в електронну таблицю Блека — Шоулза, то в результаті отримав ціну в 2,66 $. Доволі близько!

Приклад опціону продажу. Розгляньмо протилежну ситуацію: песимістичного Біллі Пелігро. Він придбав опціон продажу на