Джордж Мартін - Вмираюче світло, Джордж Мартін

повідомити, що закони Емерела забороняють носити зброю, - озвався Голос.

– А спортивна зброя? – наполягав Дерк. – Для полювання? Для вправ у влучності.

- З глибоким жалем змушений вам повідомити, що закони Емерела забороняють усі криваві види спорту та ігри, що ґрунтуються на замаскованому насильстві. Якщо ви є представниками культур, в яких подібні заняття допускаються, будь ласка, зверніть увагу, що ми не маємо наміру образити вас. Такі види розваг можна знайти в іншому місці Уорлорна.

- Забудемо, - сказала Гвен. – У будь-якому разі це була погана ідея.

Дерк обійняв її.

- У будь-якому разі нам зброя не потрібна, - сказав він з усмішкою. - Хоча зізнаюся, що з ним я почував би себе краще. Щоправда, не впевнений, що зумів би ним скористатися у разі потреби.

- Я б зуміла, - сказала Гвен. В її очах, у її величезних зелених очах була жорсткість, якої Дерк ніколи не бачив раніше. На якусь мить йому згадався Гарс Джанасек і вираз крижаної зневаги в його блакитних очах.

- Ти вмієш? – здивувався він.

Вона нетерпляче махнула рукою і пересмикнула плечима так, що його руки зісковзнули.

- У роботі ми з Аркіном використовуємо спеціальні пістолети для стрілянини голками-маяками, коли нам треба простежити за тваринами, за маршрутами їх міграцій. За допомогою таких пістолетів вводяться і стріли, що присипляють. Ми користуємося маленькими, розміром з ніготь датчиками, які повідомляють будь-які відомості про спосіб життя тварини: як воно полює, чим харчується, як спарюється, як функціонує його мозок у різні періоди життя. Маючи такі дані про різні види тварин, можна зробити висновки про всю екосистему. Але щоб одержати їх, треба встановити датчики-шпигуни. Ось ми і робимо це, попередньо приспавши тварину стрілою зі снодійним засобом. Я стріляла такими стрілами тисячі разів. У мене добре виходить. Жаль, що не здогадалася прихопити такий пістолет із собою.

- Це різні речі, - заперечив Дерк. – Одна річ – використовувати зброю для дослідних цілей та зовсім іншу – стріляти в людину з лазерного пістолета. Я ніколи не робив ні того, ні іншого, але я не думаю, що ці види стрілянини можна порівнювати.

Гвен притулилася до дверей і похмуро глянула на нього.

- Ти думаєш, я не можу вбити людину?

– Ні.

Вона посміхнулася.

- Дерк, я не та дівчинка, яку ти знав на Авалоні. Я кілька років провела на Верхньому Кавалаані. То були нелегкі роки. Траплялося, що інші жінки плювали мені в обличчя. Я вислухала від Гарса Джанасека безліч лекцій з приводу зобов'язань, що накладаються срібно-жадеїтним браслетом. Інші кавалаанці називали мене перевертнем і бетейн-повією так часто, що я навчилася відповідати їм. - Вона струсила головою. Під широкою стрічкою, що щільно охоплювала чоло, очі її здавались твердими як каміння, і Дерку спало на думку, що вони схожі на жадеїти.

- Ти сердишся, - сказав він. – У такій ситуації неважко розгніватися. Але я знаю тебе, кохана, ти – м'яка людина за вдачею.

– Була. І намагаюсь бути. Але все це триває так довго, Дерк. Дуже довго. Я розповідала Аркіну, він знає, що відчуваю, що я пережила. Були часи, коли я була так близько, так біса близько... Особливо з Гарсом, тому що, якимось дивним чином, він - частина мене і в великій мірі - частина Джаана, і це дуже боляче, коли хтось, хто тобі дорогий, кого ти міг би полюбити, якби не…

Вона замовкла. Схрестивши руки на грудях і насупивши брови, вона мовчки дивилася на нього. Дерк хотів би знати, що її зупинило. Можливо, вираз його обличчя?

- Можливо, ти маєш рацію, - визнала вона через деякий час, опускаючи руки. – Можливо, я б не могла вбити. Але знаєш, іноді мені здається, що могла б. І ось зараз, Дерк, мені дуже хотілося б мати зброю, вона невесело посміхнулася. - На Верхньому Кавалаані, звичайно, мені не дозволялося носити зброю. Навіщо пістолет бетейн? Її пан та його тейн захистять її. Жінка може випадково застрелити себе. Джаан ... Джаан бореться за зміну багатьох звичаїв, він намагається. Зрештою, я тут. Більшість жінок взагалі не залишає меж надійного кам'яного житла своїх пологів після того, як одягнуть срібний браслет. Але, незважаючи на всі його старання, які я поважаю, Джаан не розуміє. Він високородний. У нього ж є інші турботи, і на все, що я йому говорю, Гарс каже щось своє. Іноді Джаан навіть не помічає. І такі дрібниці, як то, що я хочу носити зброю, він вважає неважливим. Якось я завела з ним розмову про це. Він сказав, що я сама заперечувала проти використання зброї, проти самої ідеї дуелей честі. І це правда. І все-таки, Дерк, знаєш, я зрозуміла те, що ти говорив Аркіну минулої ночі про своє бажання битися з Бретаном, навіть якщо ти не вважаєш себе пов'язаним його законами. Іноді я відчуваю те саме.

Світло в кімнаті блимнуло, стало слабким, потім засяяло з колишньою силою.

- Що це? - Дерк запитливо глянув угору.

– Прошу не турбуватися, – безпристрасно промовив Голос. – Тимчасовий перебій у енергопостачанні на вашому рівні відновлюється.

Перебій у енергопостачанні! Дерк уявив це місто без вікон, повністю ізольований від денного світла, позбавленим енергії. Ця картина йому не сподобалася.

- Що відбувається?

– Будь ласка, не турбуйтесь, – повторив Голос, але тут же світло над їхніми головами згасло. Гвен і Дерк опинилися в непроглядній темряві.

- Я думаю, нам краще піти, - сказала Гвен, коли світло знову засвітилося.

Вона повернулася, відчинила стінну шафу і почала витягувати сумки. Дерк кинувся допомагати їй.

– Не піддавайтеся паніці, будь ласка, – говорив Голос. – Заради вашої власної безпеки я прошу вас залишатись у номері. Ситуація під контролем Челлендж має безліч запобіжних пристроїв, і всі його найважливіші системи дублюються.

Вони закінчили збори. Гвен пішла до дверей.

– Зараз діє запасне джерело енергії? - Запитала вона.

- Рівні з першого по п'ятдесятий, з двісті п'ятдесят першого по трисотий, з триста п'ятдесят першого по чотириста п'ятдесят перший і з п'ятсот першого по п'ятсот п'ятдесятий підключені до запасного джерела енергії, - зізнався Голос. - Це не повинно вас турбувати. Роботи приступили до ремонту основного джерела і намагатимуться завершити його якнайшвидше. Існують інші аварійні системи на випадок, якщо відмовить запасна система, що малоймовірно.

- Я не розумію, чому? - Вигукнув Дерк. – У чому причина несправності?

– Прошу вас не турбуватися, – наполягав Голос.

- Ходімо, Дерк, - спокійно сказала Гвен.

Вона вийшла з кімнати, взявши в праву руку сумку та повісивши на ліве плече комплект датчиків на ремені. Дерк підхопив дві інші сумки і пішов