Самовидець - ЛІТОПИС САМОВИДЦЯ

5 У сп. Козельського: переважно «трахти».

6 У сп. Козельського і в вид. Бодянського: «русь, а ормяне».

7 Там же: «отправуется».

Зараз навесну наступили знову у Волоскую землю войска турецкіе пашей сім и стали под Хотіням, при которих и господар волоскій и господар молтянскій з войсками своїми, готуючися ити на Полщу, и паша един потужній стал на Цоцорі, Каплан Ґерей 8. И войска коронніе и литовскіе скупившися, маючи з собою люду затягового 9, за росказаням королевским рушили зпод Лвова просто ку Хотіню, и гетмани сами, а король 10 зостал в Лвові, бо оного отруєно и там померл. А войска пошли з гетманами, над которими старшим был гетман коронній Іван Собескій 11, и притягнувши просто на обоз турецкій, міли 12 з ними потребу. И господарі волоскій и мултянскій з своїми войсками, у которих сили невеликіе были, отступили от турчина и прихилилися до войска коронного 119. И так другого дня жолніре 13 просто пойшли на обоз турецкій, любо в окопі стояли турки, и тое войско турецкое розбили, которих меновали тисячей сорок, з которих ледво увойшло тисяч на 116 десять через Дністр до Камянця,

8 Там же і в сп. Судієнка: немає «Герей».

9 У сп. Козельського: «затяглого».

10 Там же: немає «за росказаням... а король».

11 Там же: «Ян Собецкий».

12 Там же: «мали».

13 У сп. Судієнка: «жолнірство».

и то голо, — такая оним поряжка 1 была, бо сами турки без татар били. И замок Хотінскій узяли, где великіе скарби турецкіе узяли гетманове, и тое збивши, пойшли на тогопашу на Цоцору, але тот паша, не ожидаючи 2, уступил за Дунай.

Тоей зими стали 3 жолнірове на зиму в Волоской землі розно по становисках, и хоружій коронній Адам Синявскій стал у Ясах 4, а замки Хотінскій, Сочавскій и инніе поосажовали піхотою німецкою. Але тое немного тривало, бо турчин, видячи тую своїх поряжку 5, послал в Крим до хана, аби зараз висилал орду у Волоскую землю виганяти жолніров, а на каждого татарина по два червоних плати дал. И так зараз зимою солтан з сином ханским з ордами притягнули у Білогородщину, до которих знову 6 панове волоскії пристали, отступивши ляхов. И пришовши у Волоскую землю до Яс, города столечного, вигнали жолніров, же мусіли уступати з Волоской землі, тилко в Сочавском замку и Хотінском 120 зостала піхота.

Тоей же зими 7 много жолнірства з голоду померло.

В том же року навесні в Білагороді гром розбил замок, же аж в море летіло каміння, которого турки заробити не могли, бо татар усіх вигнано з Білагородщини у Крим, як повернулся 8 цар турецкій спод Камянца зимою, а которых вигнано, тіе в 9 полях коло Богу померзли, бо не переправили рік, и много їх потонуло, и задля того того літа не ходили татаре у Волоскую землю турком на помоч. И Сірко много того літа шкоди починил с колмиками в Криму и в Білогородщині попустошил. И тіе недобойки 10 турецкіе с Камянця уходили на Могилев, Стіну и Рашков до Тягині, бо того часу козаки з Дорошенком при турчину зоставали. Волоская земля того часу в великом утрапленню была, же мусіли усі з своеї землі утікаті, и много коло Богу в тих городах 11 значних 12 волох тулялось, бо великую кривду терпіли от татар, которіе зимовали, вигнавши ляхов и господара Петрецая 13. А настал Думитрашко господарем 14, що з ордою прішол, которій и сам у татар за неволника был, бо що хотіли, тое робили, и брали по самий Дунай, поколя жолніре полскіе 15 засягли были. 117

1 У вид. Бодянського і в сп. Козельського: «їм поразка».

2 У вид. Бодянського: «дожидаючи».

3 У сп. Судієнка: «тоей же зимі стояли».

4 У вид. Бодянського і в сп. Козельського: «а пан Синявский, коронний хоружий, стал у Ясях».

5 Там же: «тую поразку».

6 У сп. Судієнка: немає «знову».

7 Там же: «В том же року».

8 У вид. Бодянського і в сп. Козельського: «повернул».

9 Там же: «зимою оних вигнано, которие в».

10 У сп. Козельського: «недоборки».

11 У вид: Бодянського: немає «в тих городах».

12 Там же: «знатных».

13 Там же: «Петрицея».

14 Там же: «Димитрашенко господарь».

15 Там же і в сп. Козельського: немає «полскіе».

Зараз по Рождестві Христовом по указу его царского величества, зобравши войско боярин князь Григорій Григоріевич Ромодановскій и околничій Петр Дмитриевич Шкуратов, воеводи білогородскіе, великіе сили московскіе и излучившися з гетманом Иваном Самуйловичом, з войсками козацкими задніпрянскими 1, и потягнули на Крилов под Чигирин 121. И немного стоявши под Чигирином 2 и попустошивши містечки около Дніпра, подтягнули под Черкаси и оных доставали; где черкасці, собою звонтпивши, здалися князю и гетманові; которим 3 зоставивши часть войска залогу, потягнули войском до Канева, где и каневці, собою стривоживши, поклонилися князеві и гетманові и до города [впустили 4]. Ис Канева князь и гетман послали войска до Богуславя, бо у Корсуні и Лисянці стояло войско Дорошенково. А Дорошенко послал до Волоской землі до солтанов, просячи, жеби щоколвек татар оному послал задля постраху. Аже за частою прозбою Дорошенковою солтан послал часть орди на Рашков, которіе почали у Рашкові своеволити, жони брати. И так мішане, обурившися, оних з міста 5 вигнали, а заледво знову перепросили, а єднаючи, утратили тисячей шесть грошей. И тая орда притягла 6 до Лисянки к брату Дорошенковому Григорому, которій з оними татарами 7 и с козаками ходил под Богуславе против войска