Урсула К. Ле Гуїн - На інших вітрах

Однак вони намагаються не вбивати жителів західних островів, тому що ще пам'ятають, як були божевільні і вбивали один одного. Вони ненавидять вас, це правда, але вбивати людей не почнуть, поки ви самі не спробуєте вбити когось із них.

Одна з цих зграй з'явилася зараз на острів Хавнор, який ми називаємо Золотим Островом. Той дракон, який прилетів раніше за всіх і розмовляв з Техану, — це мій брат Аммауд. Аммауд сказав мені, що дракони як і раніше мають намір відігнати вас далеко на схід, але сам він, як і я, втілює волю Калессіна, прагнучи звільнити весь мій народ від того ярма, яке ви, люди, хочете носити вічно. Якщо він, я і інші діти Калессіна зможемо запобігти тому злу, яке загрожує і вам, і нам, то ми зробимо це, чого б це не коштувало. Але у драконів немає ні короля, ні правителя, вони нікому не підкоряються, вони літають, де хочуть, і, можливо, поки що будуть вести себе так, як їх просили я і мій брат, заклинаючи їх ім'ям Калессіна, але довго це не триватиме. Адже дракони нічого не бояться — крім, можливо, того вашого чаклунства, яке пов'язане зі смертю.

Ці останні слова Іріан важко пролунали в тій тиші, що стояла у величезній залі.

Іріан замовкла, і слово взяв король. Він подякував їй і сказав:

— Те, що ти виступила на нашій Раді, величезна честь для нас! Дякую тобі за твою дивно правдиву оповідь і клянусь власним ім'ям, що і ми будемо говорити тут лише правду. Але я благаю тебе, дочко Калессіна, який приніс мене з берегів смерті на батьківщину, скажи нам ще раз: чого саме бояться дракони? Я завжди вважав, вони не бояться нічого ні в нашому світі, ні за його межами.

— Ми боїмося ваших заклинань, пов'язаних зі смертю і безсмертям, — відповідала Іріан.

— Так все таки зі смертю або з безсмертям? — ніяк не міг зрозуміти Лебаннен. — Я ж не чарівник. Нехай краще замість мене з тобою поговорить Майстер Онікс, якщо ти, дочка великого Калессіна, дозволиш, звичайно.

Онікс встав. Іріан подивилася на нього холодно і байдуже і схилила голову на знак згоди.

— Леді Іріан, — почав чарівник, — ми не користуємося закляттями, які нібито дають безсмертя! Один лише Коб намагався стати безсмертним за допомогою створеного ним закляття і повністю перекрутив все наше магічне мистецтво. — Онікс говорив повільно і з очевидною обережністю, ретельно підбираючи кожне слово і ніби спершу подумки пробуючи його на смак. — Наш Верховний Маг Яструб і наш король Лебаннен за допомогою Орм Ембара знищили Коба і те зло, яке він створив. І наш Верховний Маг віддав всю свою силу, щоб зцілити світ і відновити Велику Рівновагу. І жоден чарівник останнім часом навіть не намагався… — Онікс раптом запнувся і замовк.

Іріан дивилася прямо на нього. Він опустив очі.

— А той чарівник, якого знищила я, — повільно промовила вона, — той Заклинатель з Рока на ім'я Торіон — що ж в такому випадку намагався зробити він?

Онікс, вражений, мовчав.

— Він зумів повернутися назад з царства смерті, - продовжувала Іріан, — але не живим, як Верховний Маг і ваш король, а мертвим! І все ж він повернувся, перебрався через стіну і став правити Школою — і все це завдяки своїй магії, вашій магії, Майстри Рока! Як же може мій народ вірити вашим словам? Адже це ви порушили Велику Рівновагу! Але чи можете ви відновити її?

Онікс здавався просто знищеним. Він подивився на короля і смиренно пробурмотів:

— Пане мій, я не думаю, що це підходяще місце для обговорення подібних проблем… поки ми самі ще остаточно не зрозуміли, що, власне, повинні зробити…

— О, так, острів Рок зберігає свої таємниці! — зауважила Іріан спокійно і презирливо.

— Але ж на Рокові… - почала було Техану, Навіть забувши встати, проте її кволий голос тут же перервався, хоча принц Сеге і король одночасно подивилися на неї і жестами запропонували продовжити.

Техану встала і деякий час мовчала, немов навмисне повернувшись своєю спотвореною щокою до членів Ради, які так і застигли в жаху на своїх лавах, «як камені з очима», за пізнішим висловом Тенар.

— На острові Рок є Іманентна Роща, — сказала Техану. — Скажи, сестра, хіба не її мав на увазі Калессін, коли говорив про Ліс, який є центром нашого світу? — І вона, повернувшись до Іріан і відкинувши назад густе волосся, показала нарешті присутнім все своє обличчя цілком, явно забувши про те, що вони на неї дивляться в усі очі. — Може нам слід відправитися саме туди, бо звідти починається все на світі?

Іріан посміхнулася:

— Добре. Я із задоволенням туди піду, — сказала вона.

І обидві сестри подивилися на короля.

— Перш ніж я пошлю тебе на Рок або сам відправлюся з тобою, Іріан, — повільно промовив Лёбаннен, — я повинен знати, ЩО поставлено на карту. Майстер Онікс, мені дуже шкода, що настільки похмурі і важливі для долі Земномор'я проблеми ми змушені обговорювати так відкрито. Однак я довіряю своїм радникам і сподіваюся, що вони підтримають мене, якщо я зумію знайти вірний курс. А вам, мої дорогі радники, слід засвоїти одне: нашим островам немає необхідності боятися Західного Народу, бо перемир'я, принаймні поки, зберігає свою силу.

— Так, це так, — підтвердила Іріан.

— Ти можеш сказати, чи надовго?

— Ну… півроку? — припустила вона безтурботно, ніби мова йшла про один-два дні.

— Добре. У такому випадку і ми будемо дотримуватися перемир'я протягом півроку і сподіватися на те, що тимчасове перемир'я ще зміниться укладенням довгострокового миру. Чи правий я, леді Іріан, кажучи таке: укладаючи мир з нами, твої брати і сестри хочуть бути впевнені, що наші чарівники не поставлять їх під загрозу своїми… науковими дослідами, які здатні змінити одвічні закони життя і смерті?

— Що вони не поставлять під загрозу життя всіх нас, — поправила його Іріан. — Так, саме цього ми і боїмося.

Лёбаннен обдумав її відповідь і раптом заговорив легким світським тоном, люб'язно посміхаючись при цьому:

— Ну що ж, в такому разі, я вважаю, і мені слід відправитися разом з вами на Рок! — Він повернувся до залу. — Отже, шановні члени Ради, оскільки перемир'я оголошено, нам залишається тільки прагнути до укладення постійного миру. І я, щоб досягти цієї мети, готовий відправитися куди завгодно, виконати будь-яку роботу, бо