Немченко Катерина - Учень дощу І, Немченко Катерина

- Все одно вони глузують з мене не тільки через те, що я слабкий… - опустив Хаол очі.

- Ти не слабкий, - перебив вчитель. – У тебе є невдачі у навчанні. Але це не означає, що ти слабкий.

- Тупий? – переінакшив учень.

- І не тупий. Адже ти все розумієш, якщо тобі добре пояснити.

- Все одно…

- Не все одно. Хаоле, ти не дурень та твої сили не менші за твоїх однолітків. Тобі не вистачає майстерності і це правда, однак у іншому ти не гірший за них.

- Вони називають мене маленькою дитиною, - ображено заявив хлопчик.

- Ти зовсім не маленький вже.

- Але граюся у іграшки! – схопив себе за голову.

- То й що?

- Вони в них вже не граються! – подивився учень на педагога.

- І ти колись перестанеш, - спокійно знизав Ракор плечима. – У цьому нема нічого поганого. Усі діти граються, а коли приходе час – вони полишають свої іграшки.

- Вони глузують з мене, через це!

- То вдар їх, - невимушено видав чоловік.

- Вдарити? – занепокоєно застиг молодший та глянув на старшого.

- Так, - підтвердив вчитель свої слова. – Якщо вони знущаються і глузують з тебе – дай їм відсіч. Вони будуть продовжувати знущатися з тебе, якщо ти нічого не будеш робити і просто мовчати.

- Але вдарити… - сумнівався хлопчик.

- Дати відсіч дійсно допомагає. Якщо не хочеш їх бити – почни глузувати з них сам.

- Їх цілий клас! – вражено жалівся Хаол. – Вони просто посміються з цього!

- Тоді вдар.

- Вони і мене поб’ють… - знітився учень.

Педагог посунувся до нього та почав шепотіти:

- А ти вдар сильно. Якщо поб’єш самого сильного, то інші навіть підходити до тебе не будуть.

- Вчителю, - насторожено шепотів хлопчик у відповідь, - у академії не можна битися. Ви підбиваєте мене на порушення правил…

- Щось не бачив я на виході з цього крила обов’язкового правила для учнів, що не можна битися.

- Але мене насварять…

- Поставлять на пару годин під стіну покарання. Але у тебе буде шанс позбутися знущань у класі. Деколи, ситуація варта того, аби порушити одне правило.

Хаол із сумнівами задумався.

- Якщо за тебе вступиться вчитель, - продовжив Ракор, - це не матиме такого самого ефекту, як ти сам постоїш за себе. Вчителі не завжди усе бачать, не завжди усе чують. Якщо ти сам даси відсіч – це матиме значно кращий ефект. Навіть якщо не вдасться позбутися образ одразу, навіть якщо вони пожаліються на тебе, чи самі поб’ють – наступного разу вони вже не будуть такими упевненими в своїх глузуваннях, бо знатимуть, що ти можеш відповісти. І відповісти боляче. Кожен злий язик можна зав’язати у вузол власними руками.

- Вчителю, - ледь чутно продовжив хлопчик, - ви вчите поганому…

- Я вчу тебе, як відстояти себе. Якщо ти не хочеш, аби тебе ображали – ти маєш показати цим кривдникам, що тебе ображати не варто. Хоч блискавкою у них вистріли. Сили у вас однакові, тож великої шкоди ти не нанесеш.

- Я вас боюся, вчителю… - посунувся Хаол назад.

- Боятися мене не варто. Я нічого поганого дітям не зроблю. А хлопчача бійка – це звичайна справа у хлопчиків твого віку, - погладив його голову. – Якщо не хочеш, аби з тебе глузували – постій за себе. З тих, хто за себе не стоїть – глузувати не перестають, - піднявся чоловік. – Не забувай про це.

- Угу, - кивнув хлопчик.

- А тепер ходімо. Все ж мені треба встигнути пояснити тобі хоч щось зі стану тариге, аби ми змогли обрати рибок. Адже ти хочеш рибок у наш ставок? – привітно підняв куточки губ.

- Угу, - кивнув той.

- Тоді ходімо, - попрямував наставник до дверей. – Тут ми не зможемо організувати це належним чином, - вийшов у коридор.

Хаол поспішив за ним.

Вчитель привів їх до своєї кімнати. Начаклував дві подушки на вже звичному місці, зайняв одну, вказав хлопчику на другу. Дочекався, поки той сяде, і узяв дитину за руки.

- Отже, - почав викладач, - стан тариге це глибокий контрольований сон…

- Я це вже знаю, - перебив його хлопчик. – Теоретичний курс ми вже майже пройшли.

- Тоді приступимо до практики, - опустив він повіки. – Заплющ очі та сконцентруйся, спробуй перевести свою свідомість у інший стан. Той, який ти контролюєш, але який знаходиться поза межами реальності. Щойно ти зануришся у тариге, я проникну до тебе та втримаю усередині.

- Я раніше не пробував перейти у цей стан… - закрив Хаол очі.

- Це нескладно. Зануритися у нього легко, а от втримати… Але так, як контролювати наш спільний тариге буду я – тобі треба тільки потрапити у нього.

- Добре, вчителю… - зосереджено видихнув учень.

Хвилин двадцять вони витратили на спроби, перш ніж хлопчик видав свій перший результат. Несподівано опинившись серед білого простору без початку і кінця, Хаол швидко почув і знайомий чоловічий голос:

- Добре, - опинився Ракор біля нього. – Так виглядає твій первісний тариге, - озирнувся. – Тариге – це, в першу чергу, - повернувся він до учня, - спосіб зв’язку між магами, напівкровками та людьми. Контролювати його здатні тільки маги. Коли ти приєднуєшся до тариге, або сну іншого чарівника, ти можеш спробувати підпорядкувати його свідомість та дії собі. Однак це вийде тільки, якщо твої сили та майстерність більші за того, чий тариге ти бажаєш підкорити. Коли виростеш та навчишся повною мірою контролювати цей стан – не зловживай ним, - показав Хаолу вказівний палець. – Хоч ти і навчишся робити у тариге все, що заманеться і підпорядковувати собі сни тих, хто слабше, однак використовувати цей спосіб для задоволення своїх власних потреб неетично. Подумай, як би почував себе ти, якби до тебе у снах постійно приходив хтось та щось робив із тобою, задля власного задоволення?

- А до мене може хтось приходити? – занепокоївся хлопчик.

- Так, - кивнув педагог, склавши руки разом. – Для майстерного мага достатньо і однієї створеної ним речі поруч із тобою, аби мати змогу проникнути у твій сон. Для менш майстерних, чим більше речей з їх магічною силою – тим легше проникнути у сон.