Ханна Еванс - Кохання у селі, Ханна Еванс

 - Ти впевнена, дитино? Просто твоя мама стверджувала, що Матвій має великий вплив на тебе і змусив втекти.

Перепитує Степан Дмитрович. 

 - Впевнена! Я би ні за що, не втекла з Матвієм! Хто він мені? Ну сусід і що? З сусідами не тікають. До того ж, для чого мені йти з цим хлопцем? Що я буду робити? На вулиці з ним жити, чи що?

Мати задоволено хмикає, а Матвій...

Він уважно дивиться, бачу біль в його очах, а найгірше - розчарування в мені. Відводжу погляд, не можу бачити все те в його очах. Відчуття, ніби моє серце вивертає хтось навиворіт. 

Поліцейські відпускають хлопця. Та він далі стоїть, не ворушиться, завмерши. Більше не рухається і не говорить. Лише мовчки на мене дивиться. Не можу витримати його погляду.

Потрібно швидко щось робити. 

 - Мамо, ми їдемо чи ні? Тільки спершу, я попрощаюся з бабусею.

Мати відпускає мою руку, на якій точно залишиться синець. Обіймаю бабусю і шепочу.

 - Вибач.

 - Це ти мені пробач рідна, що не захистила, не змогла.

 - Бабусю, ти ні в чому не винна. У мене до тебе лише одне прохання. Наглянь за Матвієм.

 - Нагляну рідна. Бувай.

У бабусі на очах сльози, в мене також.

На Матвія не дивлюся, серце не витримає. Підходжу до машини, мати вже сидить на водійському кріслі. Вимовляю до сусідів, які спостерігають за всім, що відбувається.

 - Можете розходитися, вистава закінчена!

Далі сідаю на заднє сидіння автомобіля. Навіть близько сидіти біля цієї жінки не хочу. Я ніколи їй цього не пробачу. 

Тільки зараз помічаю, що батька немає. Та в мене нема сили і бажання запитувати, де він. В реальності розумію, що він поїхав у місто, робота у нього завжди на першому плані. Мати рушає з місця. 

Не хочу дивитися на Матвія, та все-таки так роблю. Повертаю на нього свій погляд. Його очі, здається, стають мокрими, мої теж. 

В грудях щось боляче тисне, дихати важко, голова паморочиться. Мені боляче, сильно боляче і страшно...

Розумію, що я все зруйнувала. Та в мене не було іншого виходу. 

Машина виїжджає на дорогу і повертає в бік міста.

Зовсім недавно, я не хотіла сюди їхати. Мені було боляче і неприємно згадувати про все, що тут відбулося, колись... А тепер болить серце через те, що їду звідси, зараз...

Любі мої, ще раз вибачте за затримочку... А за те, що довго чекали, ось вам друге оновлення за сьогодні... Пишіть свої думки в коментарях... Обіймаю кожного) Дякую за увагу до книги❤️ Тільки ваша, Ханна)