Ернст Юнгер - Наближення. Наркотики і сп'яніння, Ернст Юнгер

кораблетрощі, який повернувся з тропіків, і був справжнім ходячим скарбом для Шейха, який допитувався в нього про різні еротичні пригоди. Він часто розповідав про дівчину племені хауса, яка походила з камерунського плоскогір'я й була світлошкірою. І хоча він поводився з нею як із власним песиком, що сидить на килимочку перед його ліжком, очевидно, все-таки відчував до неї прив'язаність.

Одне слово, в цьому гурті я не надто привертав увагу. Окрім того в мене було трохи ясніше в голові, я почувався проникливішим, ніж зазвичай, випив трохи більше, але ще досі не був у тому стані, який настає після хорошого сніданку. Ось таким збадьореним я пішов увечері на рандеву.

132

І справді, пророцтво майора справдилося: ситуація стала катастрофічною. Коли посеред катастроф усе стає катастрофічним, хвилі перехлюпують, й починають поширюватися нові норми. Так було й тут. Командувач невдовзі зник за не надто почесних обставин. А з ним і майор. Їхні місця зайняли нові люди: так, місце майора посів такий собі Кляйст, для якого катастрофа настала двадцять п’ять років пізніше на південному фланзі Східного фронту. Я знову зустрів його у Ворошиловську[274].

Що ж стосується зустрічі на вулиці Фрідріхсвал, то Фредерік[275] сказав би про мене в тій ситуації так: «скаче на чалому коні[276]». Мій співрозмовник також зразу це відчув, проте поставив не зовсім точний діагноз. Якби я «добре поснідав», то він помітив би одразу. Такі речі трапляються, наприклад, під час днів народження. Те, що я проходив повз нього «слідами Мопассана», залишилося поза його уявою.

Нічні метелики привиджаються в гущавині явищ, у затінку яких снить пантера.

133

Ось і все про ефір. Після наркозу прийшла смута просвітлених веселощів. Таке сп'яніння заводить у глибоку криницю, все відбувається подібним способом (хоча й не зовсім таким самим), як це описує Мопассан. У мене виникла асоціація зі звучанням оркестру, який узяв високу ноту, а його мотив підхоплює другий оркестр, що звучить ніби відгомін, який модулює та видозмінює. І це відлуння дзеркально підхоплюється й поглиблюється. Після короткої паузи знову звучить перший оркестр. Спершу обидва оркестри були на чималій відстані один від одного й поступово наближалися, тимчасом як інструментів ставало все менше. Незадовго до запаморочення образ і його віддзеркалення ставали ідентичними та з довгохвильовим шемранням зливалися воєдино. Я чув ціле плетиво. У струнах, які більше не вібрують, звук відступає назад. Тон притишується, стає надто низьким для слуху.

Тобто перед нами була ніби гегелівська синтеза, гармонійно зредукована й доступна для будь-якого інтелекту. Спрощена до ритмічних вузлів. Таким чином, стає очевидним: йдеться не так про те, чому щось стає зрозумілим, як про саму необхідність, функцію розуміння загалом.

Тож мислителю, який не оперує всередині цієї заданої наперед необхідності, не вдасться вказати, що саме має бути пізнаним. Якщо в чиїйсь системі не звучатиме harmonia mundi[277], той говоритиме повз вуха слухача. Цьому звучанню треба вторити. Що, своєю чергою, пояснює вплив систем на маси, для яких вони інтелектуально залишаються недоступними. Вони чинять вплив не лише через коментарі, але й безпосередньо.

134

Усе це пізніші погляди: прорідження гілля. Ефір є легкозаймистою речовиною — той, хто обирає його за рушій, має остерігатися долі Фаетона. Як і багато інших збудних речовин, він діє на чоловіків як духовний флюїд, а на жінок — як флюїд еротичний. З бельгійських целюлоїдних фабрик, де випари ефіру обтяжували повітря, робітниць у німфоманському збудженні відводили додому. Подібні речі повідомляли також про кравчинь, які шили рукавички та користувалися для чищення бензином. Близько до плетива матерії зливаються поняття й почуття. Нитка тягнеться далі, стає безбарвною, майже нематеріальною.

Ефір час від часу вихваляли за антиалкогольні властивості та використовували як замінник горілки. Так було в Ірландії після 1840 року, коли під впливом популярного проповідника, який виступав проти вживання алкоголю, селянам спротивило пити горілку.

Така думка може мати місце, адже ефір діє «духовніше», ніж алкоголь. А в основі кожного сп'яніння лежить духовна потреба, навіть якщо це стосується жебрака.

Надію, молодість ти віддаєш, як царства, І гордощі, скарби усякого злидарства, Що ми від них стаєм могутні, як боги[278]!

Тобто тут можна провести паралель зі спробами педагогів замінити низькопробне читво «хорошими книжками», що також має небагато шансів на успіх. І там, і там мірилом є не сама рідина, а людина, яка одержує насолоду. Інакше нікому не спало б на думку пити ефір замість того, щоб його вдихати: тільки в одному Мемелі[279] 1897 року було випито тисячі літрів ефіру. Коли проносився екіпаж із кіньми, що йшли чвалом, за ним тягся шлейф ефірного запаху.

Так відбувався занепад через кількість. А з цим грубшало й сприйняття. Наприклад бандажист, який досяг сп'яніння за допомогою ефірних речовин, чув «неприємну музику катеринки», тобто дешеву версію мелодії Мопассана.

135

Ми гадаємо, що дим і випари вивільняють тонші, духовніші сили, ніж рідкі та тверді страви, — запахи, звісно, також. Це делікатні прояви відриву від матерії, нерідко заборонені, особливо вночі. Чимало з них оживають лише у променях призахідного сонця. З давніх-давен вони вважаються сприятливими для вищого наближення та для входження. Їх використовують при замовляннях, судилищах, жертвопринесеннях у вогні.

Для того, щоб сприйняти запах, нам потрібні вологі мембрани — це нагадування про колишні морські часи, але навіть для найделікатнішого переміщення морське повітря має замінити океан. У прадавні часи все тіло було вкрите високочутливою оболонкою та було здатне до такого способу сприйняття, яке можна знайти хіба що в чистому джерелі. Там були і, як правило, досі містяться повідомлення, які ледь відчутний повів вітерцю переносить із квітки на квітку.