Єфремова Анастасія - Всупереч здоровому глузду, Єфремова Анастасія

Фільм Льоші сподобався, він його настільки уважно дивився, що  натяків на наші поцілунки навіть не було.

- Ліз, може спати? Ну, в душ сходимо і давай спати?

- В душ кожен окремо?

- Ну звісно, Ліз

– Підходить, давай.

Коли ми зайшли до кімнати, то мені стало ніяково. Моє тіло завмерло на вході. Я розумію, що на цьому ліжку він спав із дружиною. Спати ж мені в ній, якось неправильно. Весь вечір я не думала про його шлюб, але зараз мені різко стало ніяково.

- Ліз, ти чого застигла?

- А можна я ляжу в залі?

– Що? Але чому? Я ж пообіцяв, що поки одружений до тебе приставати не буду, хоча це коштує величезних зусиль. Не йди спати до зали.

- Льош, адже тут спали ви.

- Ліз, ти правда думаєш, що я б так вчинив? Це гостьова. Я навіть не думав вести тебе до тієї спальні. Так, вона є у цьому будинку, але життя не стоїть на місці та вносить свої корективи. Раніше в мене була сім'я з дружиною та дочкою, а зараз у мене є ти, дочка та мати моєї дочки.

– Ви тут не спали ніколи?

- Ні, я тобі не брешу. Спочатку це була кімната мами.

Від його слів мені полегшало.

Льоша пішов у душ першим, я ж нервуюсь. Я ніколи до цього моменту не була з чоловіком уночі, не знаю навіть як правильно лежати поряд і чи є якісь певні правила?!

Мені треба випити води. Коли моє нервове тіло схопилося з ліжка у бік виходу, я почула сумний голос Льоші.

- Ти все ж таки вирішила спати в залі?

Я обертаюсь і в горлі пересихає ще дужче. На ньому лише штани для сну, а торс без одягу. Виявляється, у нього гарне тіло, і що найстрашніше для мене – воно привабливе.

– Води випити вирішила.

- А я вже злякався - відповідає мені з усмішкою Льоша - Іди в душ, а я воду принесу.

Роблю, як і сказав Льоша. Швидко миюсь, одягаю нічну сорочку і на ватяних ногах виходжу з ванної.

Льоша лежить і дивиться на мене широко посміхаючись.

- Яка ж ти гарна. Лягай. – каже чоловік поплескуючи місце на ліжку поряд із собою.

Я навіть забуваю про спрагу, я дуже хвилююся.

Лягаю в ліжко і не знаю, як поводитися. Але Льоша швидко вирішує мою проблему, притягуючи мене до себе. Моя голова виявляється на його плечі і я в житті уявити не могла, як це зручно! Адже я раніше думала, що це гарна постановочна картинка у кіношників.

Набираючись сміливості, кладу руку на груди Льоші та погладжую.

- Мені лоскітно – усміхається Олексій.

Різко повертається і ми з'єднуємось у поцілунку. Його гарячі руки проносяться по моєму тілу наче вихор обпалюючи його теплом.

Якоїсь миті я розумію, що хочу його як чоловіка більше, ніж отримувала до цього, але я не повинна сьогодні піддатися.

Ми цілуємося дуже довго й в якусь секунду все різко закінчується.

- Сонечко, щоб стримати обіцянку, дану тобі сьогодні, нам потрібно зупинитися.

Сподобався роздiл? Чесна оцінка допоможе авторові у написанні книги. Анонімно