Френк Херберт - Єретики Дюни

Шванг’ю заговорила, якнайретельніше контролюючи голос.

— Не вірю, що моє приміщення зруйновано. — Знала, що Люцілла слухає.

— Є лише один спосіб упевнитися, — промовив Теґ.

«Спритно!» — подумала Люцілла. Шванг’ю не могла ухвалити рішення, не маючи певності, чи тлейлаксу не повелися по-зрадницьки.

— Тоді чекатимеш мене тут! Це наказ! — Люцілла почула шелест одягу Шванг’ю. Превелебна Мати вийшла.

«Дуже поганий емоційний контроль, — подумала Люцілла. Однак те, що вона довідалася про Теґа, стурбувало її не менше. — Він це зробив!» Теґ вивів Превелебну Матір з рівноваги.

Двері перед Дунканом розчинилися. Там стояв Теґ з рукою на клямці.

— Швидко! — наказав він. — Мусимо покинути Твердиню, перш ніж вона повернеться.

— Покинути Твердиню? — Люцілла не приховувала шоку.

— Швидко, кажу! Патрін приготував нам шлях.

— Але я мушу…

— Нічого не мусиш! Іди так. Підеш зі мною, інакше нам доведеться забрати тебе.

— Я справді думаю, що могла б узяти… — Люцілла не договорила. Перед нею постав новий Теґ, і вона знала, що він не погрожував би їй, якби не був готовий виконати цю погрозу.

— Гаразд, — погодилася вона. Взяла Дункана за руку і слідом за Теґом вийшла з його помешкання. Патрін стояв у коридорі, дивлячись праворуч від себе.

— Вона пішла, — сказав він. Глянув на Теґа. — Знаєш, що робити, башаре?

— Пат!

Досі Люцілла не чула, аби башар називав свого ординарця зменшеним іменем.

Патрін вищирився у блискучій повнозубій усмішці.

— Даруй, башаре. Хвилювання, знаєш. Ну, то залишаю вас. Маю виконати свою роль.

Теґ помахом показав Люціллі та Дункану коридор праворуч. Вона підкорилася і почула, як Теґ іде відразу ж за нею. Дунканова долоня в її руці була вогкою. Він вивільнив руку і, не озираючись, пішов поруч із Люціллою.

Двоє Теґових людей стерегли ліфт на силових підвісках при кінці коридору. Він кивнув їм.

— Нікого більше не пропускати.

— Добре, башаре, — відповіли вони в унісон.

Увійшовши в ліфт із Дунканом і Теґом, Люцілла зрозуміла, що вибрала сторону в суперечці, перебіг якої не до кінця розуміла. Відчувала рухи політики Сестринства як швидкий водний потік навколо себе. Зазвичай цей рух був лагідною хвилею, що омивала береги, та зараз вона передчувала могутній і нищівний приплив, що от-от накотиться на неї.

Коли вони опинилися в сортувальній камері південного бункера, Дункан заговорив.

— Нам усім слід мати зброю, — сказав він.

— Невдовзі матимемо, — відповів Теґ. — Сподіваюся, ти готовий убити кожного, хто намагатиметься нас затримати.

***

Значущий факт такий: жодної жінки Бене Тлейлакс ніколи не бачили поза межами захисту їхніх серцевинних планет. (Гібридів-лицеплясів, що симулюють жінок, не рахуємо). Тлейлаксу приховують своїх жінок, аби вони не потрапили в наші руки. Такий наш перший висновок. Отже, саме в їхніх яйцеклітинах міститься те, що Пани Тлейлаксу стережуть як свою найбільшу таємницю.

Аналіз Бене Ґессерит, Архіви №XOXTM99..... 041

— Нарешті ми зустрілися, — сказала Тараза.

Дивилася через два метри відкритого простору, що розділяв крісла — її й Телвіта Ваффа. Аналітики запевнили Таразу, що цей чоловік є тлейлаксанським Паном Панів. Така дрібна ельфійська фігурка, і має таку велику владу. Вона перестерег­ла себе, що слід відкинути упередження стосовно вигляду.

— Дехто не повірив би, що це можливо, — відповів Вафф.

«У нього писклявий і слабкий голос», — зауважила Тараза. Ще одна річ, яку слід міряти за іншими стандартами.

Вони перебували в нейтральному місці, на не-кораблі Гільдії. Монітори Бене Ґессерит і Тлейлаксу обліпили цей корабель, як хижі птахи остов туші. (Гільдія запобігала перед Бене Ґессерит, прагнучи умилостивити їх. «Ви заплатите». Гільдія знала. Раніше від неї уже вимагали плати). Мала овальна кімната, де вони зустрілися, була традиційно оббита міддю і «захищена від шпигування». Тараза ні на мить цьому не повірила. Також припускала, що скріплені меланжем зв’язки між Гільдією та Тлейлаксом і досі діють на повну силу.

Вафф не збирався дурити себе ілюзіями стосовно Тарази. Ця жінка була куди небезпечнішою, ніж будь-яка Всечесна Матрона. Якби він убив Таразу, її негайно замінила б інша, така сама небезпечна, зі знанням усієї істотної інформації, якою володіє теперішня Мати Настоятелька.

— Ми вважаємо, що ваші нові лицепляси дуже цікаві, — промовила Тараза.

Вафф мимоволі скривився. Так, куди небезпечніші за Всечесних Матрон, які досі не звинуватили Тлейлакс у втраті цілого не-корабля.

Тараза глянула на маленький двосторонній циферблат праворуч від неї, що стояв на низькому столику так, щоб обоє співрозмовників могли бачити час. Циферблат з боку Ваффа припасовано до його внутрішнього годинника. Вона помітила, що обидва покажчики внутрішнього часу потрапляють у межі десятисекундного відступу від обумовленого полудня, точки синхронізації. Одна з тонкощів цієї конфронтації, де узгоджено навіть розміщення крісел і відстань між ними.

Вони були в кімнаті лише вдвох. Овальний простір дов­кола них становив шість метрів завдовжки й половину цього завширшки. Співрозмовники сиділи в ідентичних слінгокріслах на дерев’яних каркасах, оббитих жовтогарячою тканиною: ні шматочка металу чи іншого стороннього матеріалу в жодному. Єдина інша обстава кімнати — столик із годинником і тонка чорна стільниця з пласкла на трьох веретеноподібних дерев’яних ніжках. Обох головних учасників зустрічі ретельно оглянули зі снуперами. Обоє мали трьох особистих охоронців, що стерегли зовні, за дверима. Тараза не припускала, що за теперішніх обставин тлейлаксу зважаться на підміну лицеплясами!

«Ви заплатите».

Тлейлаксу теж, як ніколи, розуміли свою вразливість, надто тепер, знаючи, що Превелебна Мати може викрити їхніх нових лицеплясів.

Вафф кашлянув.

— Не сподіваюся, що ми досягнемо порозуміння, — промовив він.

— Чого ж тоді прибули?

— Заради пояснення дивної депеші, яку ми отримали з вашої Твердині на Ракісі. За що ми маємо платити?

— Даруйте, пане Ваффе, радше б ви покинули такі дурні виверти в цій кімнаті. Є факти, відомі нам обом, і їх годі заперечити.

— Наприклад?

— Жодної жінки Бене Тлейлакс не надали нам для розплоду. — І подумала: «Нехай попітніє!» Страшенно дратує, що Бене Ґессерит не мали доступу до Інших Пам’ятей тлейлаксу для своїх досліджень, і Вафф повинен це знати.

Вафф скривився.

— Ви ж не думаєте, що я торгував би життям… — Не договорив, труснув головою. — Не можу повірити, що це платня, яку ви просите.

Не дочекавшись Таразиної відповіді, продовжив:

— Учасники безглуздого нападу на Ракіанський Храм діяли самовільно. Їх уже покарано.

«Очікуваний гамбіт номер три», — подумала Тараза.

Перед цією зустріччю вона провела численні аналітичні брифінги, якщо можна їх назвати брифінгами. Аналітики, втім, було вдосталь. Про цього тлейлаксанського Пана, Телвіта Ваффа, відомо зовсім небагато. Вироблено певні опціональні прогнози, напрочуд важливі (якщо тільки підтвердяться). Проблема полягала в тому, що деякі найцікавіші дані походили з нерелевантних джерел. Та можна було покладатися на один істотний факт: чоловічок ельфійської зовнішності навпроти неї був смертельно небезпечний.

Її увагу прикував третій гамбіт Ваффа. Час відповідати. Тараза з розумінням посміхнулася.

— Саме такої брехні ми від вас і очікували, — промовила вона.

— Ми починаємо