Барбара Космовська - Буба : мертвий сезон

— Тоді я теж скажу, — почав тато, — що й мені пощастило зустріти дуже… оригінального й гідного довіри джентльмена… І наша дружба, яка, зрозуміло, продовжується, для мене дуже важлива.

— Але чому жоден з вас не запросив друга додому? — здивувалася мама, а Буба зацікавлено глянула на тата й дідуся.

— Бо це виявилося непотрібним… — почав було дідусь Генрик.

— Оскільки ми й так щодня зустрічаємося вдома, — закінчив тато.

— Нічого не втямила, — похитала головою мама.

— Я теж, — Олька глянула на Роберта, який також, здавалося, нічого не розумів.

— Найважливіше, що ми розуміємо, про що йдеться, — підсумував тато.

Бубу не довелося довго просити.

— Якщо згадати неприємності, то… Ви ж знаєте. Мені було прикро, коли Мілош почав зустрічатися з Ребеккою. Зате здійснилася моя інша мрія. Я виграла в бридж!

— Е-е-е, — Олька виглядала розчарованою. — Ти однаково завжди виграєш в карти.

— Це дещо інше, — примружилася Буба. — Ціною виграшу була людська гідність. Право на власний костюм і звичайні щоденні радощі. До того ж, я перемогла Сталіна…

— Ти заслужила на орден, — зворушився дідусь.

— І скажу вам, що ніколи не думала, скільки всього може трапитися під час мертвого сезону…

— Що ж, тепер моя черга, — мама поклала виделку й глянула на рідних. — Фільму не буде, але я анітрохи не шкодую. У мене однаково купа роботи, а онуки не чекатимуть на бабцю вічно. Так-так! — засміялася вона, помітивши здивування на обличчях присутніх. — Я поступово починаю відчувати себе бабусею. Може, у цій ролі я буду краща, ніж мама? — вона явно шукала підтримки від доньок, які негайно відреагували.

— Ти чудова мама! — палко вигукнула Буба.

— Найкраща на світі, — додала Олька.

— І я теж так уважаю, — озвався Роберт, за що дружина нагородила його ніжним поцілунком.

— А чому ти раділа, Марисю? — допитувався дід.

— Тому, що нарешті розсталася із Протеком, — підказав тато.

— Чому раділа? Гляньте на себе. Ви моя радість. Здорові, щасливі й поруч зі мною…

Диск із колядками, здавалося, втрачав сили від утоми, але ревно супроводжував шелестіння паперу, який зривали, розпаковуючи подарунки. Найбільше запитань викликав скромний конверт, підписаний нерівним дідусевим почерком: «Для Марисі й Павла».

— Мабуть, це татові рахунки, які треба сплатити, — пожартувала мама, але зазирнула досередини.

— Що це таке, Павле?

Батько надяг окуляри, проте папірці продовжували залишатися для нього таємницею. Нарешті він витягнув з конверта туристичний каталог, який обіцяв неймовірні подорожі й рай на землі.

— Ого, тату, як ти нас втішив. Певне, це безкоштовний каталог з якогось туристичного бюро?

Дідусь мовчав, попихкуючи дорогою сигарою. Чарочка з горобинівкою стояла тут-таки, і Буба дійшла висновку, що хто-хто, а дідусь Генрик уже потрапив до свого земного раю.

Роберт глянув на дивний вміст конверта й пояснив усім, що це документи для мандрівки до Греції.

— І авіаквитки, і готель, і взагалі все оплачено… — перераховував він здивовано.

— Таточку! — мама ніжно обняла дідуся.

— Батьку! — Бубин тато стояв зворушений і трохи недовірливо дивився на тестя.

— Я подумав, що нам із Бубою не зашкодить трохи спокою, — дідусь випустив кільце диму, яке повисло над ним, наче німб.

— Але звідки ти взяв гроші? — мама ніяк не могла повірити в диво.

— З лотереї й ще виграш був у пакетику з — «Борщиком».

— «Гарячої кружки»?

— Атож, моєї улюбленої. Трошки виграв у миттєву лотерею, решта була в «Борщику». Бо вони зараз проводять таку акцію, і мені пощастило купити «Гарячу кружку» із грошиками.

— Обіцяю, що завжди купуватиму тобі цей жахливий борщик! — пообіцяла мама.

— Спасибі, мені поки вистачить горобинівки й різдвяного борщу, — дідусь погладив вуса. — А коли поїдете, то матиму ще й святий спокій!

Буба не прислухалася до родинних розмов. Вона тримала в руках гарненьку скляну вазочку й вітальну картку.

— Бубо, що це? — Олька першою помітила зворушення сестри.

— Покажи, онучко, свій подарунок, — попросив дідусь.

— Гляньте, — якимсь дивним тремтячим голосом озвалася Буба. — У цій вазочці лежить яєчко лежня… Це доказ того, що він живе в Котанському гаю. Можна сказати, справжній скарб…

— Дайте відгадаю, від кого це, — посміхнувся дід Генрик.

— Лежень… лежень… — замислився тато. — Але ж це надзвичайно рідкісний птах!

— Яйце? Але ж, здається, це не те свято! — зауважила мама. — Більш доречно було б на Великдень…

— Не обов’язково! — Буба обережно поставила вазочку. — Скажу вам лише, що для Мілоша ця начебто дрібничка важливіша від усіх Ребекк на світі.

— Але напевне не від тебе, доню, — здогадався тато, і Буба не знала, як приховати рум’янець, який раптом спалахнув на її щоках, нагадуючи пурпурове небо, котре віщує морозяну ніч… Ні! Швидше, червону троянду, яка розквітла просто в Бубиному серці.

Про автора

Барбара Космовська (1958) — відома польська письменниця. Авторка багатьох романів, у тому числі й для молоді, що користуються великою популярністю: «Буба» (2002, відтоді перевидавалася 5 разів); «Буба: мертвий сезон» (2007); «Позолочена рибка» (2007) — «Книга Року» польської філії International Board on Books for Young People та перша премія на Літературному конкурсі ім. Астрід Ліндгрен; «Пушка» (2008), «Samotni.pl» (2011). Це книжки, які варто читати всією родиною. Українською мовою видано «Бубу» (Урбіно, 2010).