Максим Яковлев - Теорії змов. Як, Максим Яковлев

і до пов’язаних із конкретними людьми, насамперед знаменитостями. Змови такого типу, а їм варто приділити трохи уваги окремо, англійською називають красиво — celebrity conspiracies. Серед них є такі 196: Стів Джобс не помер (його — живого — ніби сфотографували в Єгипті в серпні 2019 р.); Брітні Спірс сидить на зарплаті в Білого дому, щоб під час політичних криз улаштовувати якісь скандали для відволікання уваги громадськості; Кіану Рівз живе якщо не вічно, то щонайменше декілька століть, видаючи себе за різних людей; справжній Пол Маккартні загинув 1967 р. в автокатастрофі, а зараз за нього видають двійника. З цього видно, що практично архетиповими прикладами теорій змови щодо знаменитостей є такі:

1) знаменитість насправді померла / не померла, цьому «факту» також вигадуються свої причини;

2) знаменитість працює на уряд, тож її дії (часто провокативні) або твори, які оголошуються завуальованою пропагандою, обумовлені вказівками з високих владних кабінетів;

3) знаменитість якимсь дивом проживає вже не одне життя і цілком можливо вже колись відіграла важливу роль у минулому;

4) знаменитість належить до якогось культу / таємного товариства / інопланетної раси і діє в їхніх інтересах.

Відомий американський конспіролог і достатньо успішний ютубер Марк Дайс, автор 14 книжок на прекрасні теми (від Більдерберзького клубу та ілюмінатів до нового світового порядку та шкоди лібералізму) 2016 р. видав книжку «Ілюмінати в Голлівуді: знаменитості, змови й таємні товариства в попкультурі та індустрії розваг» 197. З першого абзацу читачі дізнаються, що ілюмінати вже понад 200 років експлуатують людей і перетворюють їх на собачок Павлова, у другому абзаці згадуються «Янголи і демони» Дена Брауна, далі йдеться про таємні товариства серед знаменитостей і про те, як погано, що багато людей навіть захоплюються ілюмінатами, не розуміючи їхньої шкоди. Крім того, ви дізнаєтесь про «обман фемінізму», гей-мафію, криваві жертвоприношення та інші цікавинки щодо голлівудських знаменитостей.

Захоплення Марка Дайса ілюмінатами, про яких він написав щонайменше чотири книжки, приводить нас до таємних товариств, без яких важко собі уявити конспірологічні промисли. Поважне змовознавство не можливе без розенкрейцерів, масонів, ілюмінатів, Більдерберзького клубу. Разом із тим, крім класичних груп героїв конспірологічних теорій, колективну змову приписують тим, хто бореться за права різних груп, приміром, уже згадана у книжці Дайса «гей-мафія». Рух за права ЛГБТ часто обвинувачують у зловісних змовах з метою щонайменше винищити рід людський, бо чим ще може завершитися підступне навернення всіх до гейства чи лесбійства? Соціальна акція-флешмоб #MeToo вибухнула в соціальних мережах восени 2017 р. як наслідок секс-скандалу з продюсером Гарві Вайнштейном. Уже наступного 2018 р. сам Володимир Путін висловився про цей рух, після чого журналіст The Guardian Ендрю Рот написав: «Путін вважає #MeToo медійною змовою» 198. А на яку ще позицію нам очікувати від самопроголошеного захисника консервативних цінностей міжнародного масштабу?

Пошук глибинного смислу або прихованих знаків і вказівок у кінематографі — це також окремий жанр конспірології. У найпростішій версії він проявляється в альтернативних інтерпретаціях смислу того чи іншого фільму, мультфільму, серіалу. Інколи такі мисленнєві конструкції видаються цілком правдоподібними: важко не погодитися, що у Вінні-Пуха та його друзів помітні ознаки психічної нестабільності: віслючок Іа страждає на депресію, мудра сова — дислексичка, сам ведмедик має харчові розлади, бо хто б ще так маніакально об’їдався медом. З іншого боку, ті, хто відмовляється розглядати історію про Вінні-Пуха як трансляцію з психіатричної лікарні та вважає це просто перебільшенням, сміливо можуть стверджувати, що така дискредитація твору дитячої літератури — це конспірологія з певними, ще не зовсім зрозумілими цілями. Уявіть лишень, який галас можна здійняти через 3D-мультфільм 2010 р. «Історія іграшок-3», створений студією «Pixar» спільно із «The Walt Disney Company». Там іграшки потрапляють до дитсадочка, де страждають від знущань, а в кінці ледь рятуються від утилізації у страшній пічці, і це наштовхує декого на асоціації з Голокостом. Важко сказати, яким насправді був задум творців мультику і що саме їх надихало (хоч би що там казали), але привід до порівнянь, а відтак до пошуків глибшого, прихованого смислу, наштовхує на різні ідеї.

Слід зауважити, що багато теорій щодо не так прихованих смислів, як щодо альтернативних інтерпретацій смислу мультиків і фільмів, також називають fan theories, теоріями «фанатів», тобто тих, хто особливо полюбив окремий твір і вдався до пошуків глибинних смислів у ньому. Можна припустити, що і в пошуках, і в їхніх результатах проявляються особисті уподобання чи навіть проблеми самих шукачів. Пересічний глядач може не звернути уваги та те, що Аліса з творів Льюїса Керрола споживає різні речовини (зілля, якісь гриби), але якщо вважати її видіння результатами таких експериментів, то можна припустити, що дівчина експериментує з наркотиками, про що є «фанатська теорія». Уявіть, якщо «насправді» таким завуальованим кроком лихий Голлівуд (чи, може, ще хтось, хто «окупував» його, приміром, ілюмінати) пропагує наркотики! У деяких фанатських теоріях можна простежити детективні навички фанатів. «Хто вбив маму Бембі?» Пошук відповіді на це питання наштовхує на відповідь, що це міг бути Ґастон з «Красуні і чудовиська» 199, однак у такому разі лихі мотиви менш очевидні, окрім завуальованої пропаганди насилля над тваринами. Якби це була не книжка, а наукова стаття про теорії змови з ваківськими вимогами, то наприкінці в рубриці «перспективи подальших досліджень» я б неодмінно написав про те, що тематика фанатських теорій та конспірологій щодо мультфільмів, завжди чомусь тривожна і похмура, заслуговує на окрему увагу: «Флінстоуни», «Тачки», «Аладдін», мовляв, відбуваються в постапокаліптичному майбутньому, тож тема «після кінця світу» вимальовується як трендова, психічні розлади і хвора уява головних героїв теж. Якоїсь життєрадісної фанатської теорії я не зустрів, а тому сміливо записую їх до розділу конспірології, бо життєрадісна теорія змови — це не гірший оксюморон, ніж заскорублий приклад із гарячим снігом.

Не можна оминути й відомий фільм Джеймса Кемерона «Титанік» (1997 р.). Є теорія, що представлена в ньому історія — вигадка головної героїні Роуз, яка в такий спосіб намагалася впоратися з депресією 200. Відповідно, і самого Джека, якого зіграв Леонардо Ді Капріо, не існувало, він — плід уяви Роуз. Вона зустрілася