Максим Яковлев - Теорії змов. Як, Максим Яковлев

чим відрізняється від боротьбистів проти рептилоїдів, які десятиліттями викривали ящурові змови і просто не могли пройти повз події в Україні 2014 р. чи епідемії COVID-19, в яких теж вирішили оголосити винними давно знайомих їм звіроящурів. Його розмірковування дозволяють провести аналогії з іншими теоріями змови, що стосуються суспільно-політичних перетворень: як відомо, саме масонів звинувачували у поваленні французької монархії, американців та увесь «шкідливий Захід» в українських революціях останніх двох десятиліть, а на думку російських радяноімперців, без зловісного «плану Даллеса» Радянський Союз існував би ще дуже довго. Ключовим для теорій змови, пов’язаних із суспільно-політичними перетвореннями, є позбавлення безпосередніх учасників цих подій будь-якої суб’єктності: у запропонованому Джорданом Пітерсоном підході України, як такої, не існує — це, мовляв, розборки Путіна з деґенеративним Заходом. Звісно, з конспірологічного погляду французьке суспільство не могло бути невдоволеним своїм життям і своїм правителем настільки, щоб улаштувати революцію, що абсолютно перегукується із конспірологічними теоріями щодо наших Майданів, бо згідно з ними, без наколотих апельсинів чи «печеньок Нуланд» та участі натовського спецдесанту українське суспільство ніколи б не постало проти Януковича і не боролося б за краще життя для себе і своїх дітей.

Отже, теорії змови можемо розподілити на ті, що стосуються подій, і ті, в яких ключовими є саме уявні змови чи «недорозкриті», але цілком реальні змови, оскільки, нагадую, для конспірологів викриття всієї правди є бажаною, але недосяжною як лінія горизонту метою. У межах цих двох груп, які дуже важко розмежувати між собою, як ми бачимо, також можна виокремити підгрупи. Приміром, спорт: у 2007 р. Еліот Калб видав книжку під назвою «25 найбільших теорій спортивної змови всіх часів: рейтинг найвідоміших підтасовувань, приховувань і скандалів у спорті», а вже 2009 р. в співавторстві з Марком Вайштейном він розширив рейтинг, видавши «30 найбільших теорій спортивної змови всіх часів: рейтинг найвідоміших підтасовувань, приховувань і скандалів у спорті» 190. Про те, звідки автори, можна здогадатися за підібраними випадками: перший розділ присвячений бейсболу 1930–1940-х, другий — про NBA, третій — знову про бейсбол, щоправда, четвертий розділ присвячений боям Мохаммеда Алі (виступав ще під справжнім іменем — Кассіус Клей) проти Соні Лістона 1964 і 1965 рр. (про які зазвичай пишуть, що вони були одними з найочікуваніших, але водночас і найсуперечливішими в історії боксу), а далі знову бейсбол, американський футбол, трохи уваги легкій атлетиці, але практично нічого про змови у виді спорту, який ми називаємо футболом, щодо якого також існує чимало теорій змови (приміром, чемпіонат світу 1990 р. — Бразилія та Аргентина, або чемпіонат світу 1998 р. — протистояння Бразилії та Франції, де не обійшлося, ніби, без отруєння чи якогось іншого впливу на ключових гравців збірних).

Музична індустрія, як і спорт, цікавить мільйони людей. Пісенний конкурс «Євробачення» привертає увагу не лише поціновувачів популярної музики, але й породжує різні теорії змови. Традиційно конспірологічним ореолом оповите саме голосування, що добре передається англійським словосполученням voting conspiracy. Деякі конспірологічні припущення, звісно, мають цілком резонні пояснення, але, ми ж знаємо, що це нікого не стримує. Приміром, з 1975 по 2003 р. Кіпр і Туреччина брали участь у 19 «Євробаченнях» і не обмінялися жодним балом, а от Кіпр і Греція за цей період обмінялися, в середньому, майже «десяткою» 191. Що це таке, як не конспірологічна геополітика, хоча процедура голосування справді неодноразово змінювалася з тим, щоб конкурс став більш «об’єктивним». Однак що точно ніколи не станеться зі спортом і пісенними конкурсами, на мою думку, так це повне виведення їх у якесь казкове королівство з феями та єдинорогами під назвою «Поза політикою».

Катастрофи, природні чи рукотворні, — це також класичний предмет для конспірологічних теорій: виверження вулканів приписують діям потаємних сил, часто позаземного походження, кораблетрощі чи інші жахливі аварії — зловорожим таємним товариствам чи окремим лиходіям. Як приклад можна навести катастрофу «Титаніка» 1912 р. Він затонув, але… це не точно. Саме це стверджує одна з конспірологічних теорій, яку просував англійський інженер, письменник і конспіролог Робін Ґардінер, видавши 1998 р. книжку «Титанік: корабель, що ніколи не тонув?» 192. Назву цієї книжки можна перекласти ще і як «корабель, що так і не потонув» (never sank), бо в ньому йдеться про те, що насправді на дно пішов старший брат «Титаніка» корабель «Олімпік», який візуально ніби нічим не відрізнявся, тож на ньому просто поміняли вивіску на «Титанік» і відправили в останню путь з меркантильними і лихими цілями, щоб затопити заради страховки. Ще одна конспірологічна теорія щодо «Титаніка» припускає, що саме завдяки цій жахливій трагедії Дж. П. Морґану, який був власником White Star Line (цій компанії належав «Титанік») вдалося створити Федеральний резерв США. Він збирався в подорож «Титаніком», але перед поїздкою заявив, що захворів і повернув квитки. Так само зробили ще кілька багатих пасажирів першого класу. Прибічники цієї теорії стверджують, що затяті критики ідеї Морґана створити центробанк у США, зокрема Бенджамін Ґуґенгайм, Ісидор Штраус і Джон Джейкоб Астор усе ж вирушили в останню подорож разом з «Титаніком». Історики не знайшли свідчень про те, що ці люди виступали проти ініціативи Морґана, а деякі навіть кажуть, що Штраус її підтримував 193. Втім за поширення цієї конспірологічної версії в березні 2021 р. у США взявся сам QAnon 194, тому в істориків немає шансів у протистоянні з таким важковаговиком. Навіть більше, немає сенсу змагатися з теоріями про лазерні обстріли «Титаніка» з НЛО або з версіями, за якими він затонув через перевантаження мандрівниками у часі, які за допомогою винайденої в майбутньому машини часу: а) просто прибули полупати очима; б) їм за це заплатив той самий Дж. П. Морґан 195, щоб… На цьому тлі просто меркнуть дискусії про відповідальність членів екіпажу за погано організовану евакуацію з корабля та роль самого капітана в цій трагедії.

Одна з найвідоміших у конспірологічних колах ДТП сталася в Парижі 31 серпня 1997 р. У ній загинула принцеса Уельська Діана та Доді Аль-Фаєд, чий батько — Мухаммед Аль-Фаєд, власник готелю «Рітц», стверджував, що аварія була результатом змови, до якої руку доклала британська розвідка МІ6. Цей випадок можна зарахувати як до конспірологічних теорій, пов’язаних із трагічною подією, так