Ірина Кузьменко - Місто грішних душ, Ірина Кузьменко

— А кілька хвилин назад говорили зовсім інше, — насупилася Сабін і грубо промовила: — Містере Воррене, я вам не психолог. Розбирайтеся зі своїми непереборними бажаннями самі.

Адам не сприйняв її грубість. Під пильним поглядом Сабін, зручно розмістившись у кріслі, запитав:

— Як себе почуваєш?

Сабін зітхнула. Вона відчула напругу, яка була між ними. Утім, попри все, рада була бачити Адама. Дивні відчуття між злістю, недовірою та радістю.

— Почуваюся як дівчина, яку підстрелили! — промовила Сабін і, знову оглянувши Адама, не стримала смішок.

— Що смішного? — вигнув брови Адам.

— Просто… незвично бачити вас у світшоті з капюшоном. Виглядаєте як…

— Як грабіжник?

Сабін захитала головою.

— Як звичайний чоловік. А не зарозумілий, нахабний, завжди ідеальний, розбещений мільйонер.

— Ти так же само думаєш і про брата?

— Лука ніколи не був ідеальним. І навіть не намагався ним бути, — відвернулася. — Він єдиний, хто зміг врятувати нашу родину від батька. Як би це не негоже звучало з мого боку, однак наш батько був ще тим… покидьком, який тероризував матір і брата.

Пригадавши батька, Сабін стиснула кулаки. Її миле та ніжне обличчя на кілька секунд перекосилося від гніву. Адам, поглянувши на її стиснуті кулаки та піймавши вираз обличчя, зітхнув.

— Інколи мені здається, що я для Луки запобіжник. Але разом із цим саме через мене він змушений ставати на кривавий шлях. Перебуваючи в лікарні, я чула багато про нього пліток.

— Люди постійно про щось пліткують.

— Нещодавно так само сказав і Лука.

Сабін, поглянувши на Адама, широко всміхнулася й схилила голову набік. Защіпка для волосся на голові впала й покотилася по підлозі. Біляві локони розсипалися по плечах. Дівчина озирнулася по боках. Адам, піднявшись, взяв защіпку для волосся й став навпроти Сабін. Дівчина підняла голову й затамувала подих. Під прямим поглядом сіро-зелених очей Адама вона відчула збентеження. І сердечко невгамовно забилося від його близькості.

Адам мовчки й обережно провів рукою по дівочому волоссю. Піднявши локони вверх, провів великим пальнем по дівочій шиї. Помітивши на її тілі сироти, він легко всміхнувся й закріпив волосся защіпкою.

— Дякую, — не відводячи від нього погляду, прошепотіла Сабін.

— Будь ласка, янголе, — підморгнув і провів долонею по рубцях на руці.

— Вам варто йти, — тихо сказала.

— Я не можу зрозуміти, ти боїшся брата чи боїшся за мене?

— Ви обоє буваєте дорослими дурниками. Не хочу, щоб я знову стала причиною вашого конфлікту.

Адам провів великим пальцем від шиї до підборіддя. Сабін здригнулася від цих дотиків. Адам, схилившись, поцілував її у верхівку, і дівчина голосно зітхнула.

— Добраніч, янголе, — прошепотів на вухо й почув її глибоке дихання.

Сабін відвернулася. За кілька секунд почула, як двері палати відчинилися. Адам мигцем оглянувся й зачинив за собою дверцята. Закривши долонями обличчя, дівчина прилягла боком на ліжко. Зойкнувши, що неправильно лягла, перевернулася на спину й склала руки на грудях.

Адам вийшов із лікарі й зіштовхнувся з Лукою Неро та його охороною.

— Якого біса ти в лікарні? — ставши напроти, нахмурився Лука.

— Хотів побачити Сабін. І не став чекати твого дозволу.

Лука, поглянувши на Артура, попрохав його піти до Сабін.

— Я тобі телефонував, Воррене. Потрібно поговорити.

Лука Неро був розгніваний і не стримував свої емоції. Натомість Адам був спокійний. І він незворушним тоном промовив:

— Ну, ти знайшов мене. І що далі?

— Я знайшов виконавця злочинів проти Сабін. Також дізнався, хто замовник.

— Від мене що ти хочеш?

— Замовником був твій батько! — закричав Лука.

— Я не відповідаю за дії батька, так же само, як і ти чи Сабін!

— Мені розповіли правду про Карлу! Якщо ти таким чином граєш із Сабін, щоб зробити їй боляче та помститися мені…

— Як думаєш, твоя б матір довірила мені життя Сабін, якби в неї були сумніви з приводу мене? Чи ти не довіряєш своїй матері?

Лука нахмурився. Адам додав:

— Саме місіс Евелін хотіла врятувати мою Карлу. І навіть не дивлячись на те, що була вагітною, не побоялася твого батька й стала на захист моєї сестри. Утім… тепер це лише трагічна історія моєї родини й заплямована історія твоєї. А ти застрелив свого батька! Здійснив помсту за всіх!

— Поясни свої слова! — обійшовши Адама, промовив Лука.

— Я не знав про причетність Генрі Неро у викраденні Карли. Сьогодні батько показав відео з вашого підвалу. Кілька місяців назад йому хтось анонімно надіслав на пошту. І так, це він замовник викрадення та замаху на Сабін. Однак у нас є спільний ворог. І прізвище його Крейд.

Лука, поглянувши з під-лоба на Адама, кивнув.