Олександр Кваченко - Невідома планета 2, Олександр Кваченко

Розділ 14. Форт.

Я розвернувся і побіг у бік машини, випускаючи вперед по дорозі дрон розвідник, вмикаючи силове поле та озброюючись. Звук пострілів із голчастого пістолета лунав коридором, охорона стріляла кудись угору, у готелі лунало пронизливе виття сирени. Спробував зв'язатися з кимось із команди, тиша, напевно, глушиться зв'язок. Навколо був хаос, з боку, де була запаркована машина, пролунав ще один вибух. З важким на душі почуттям кинувся туди, де команда залишилася в машині, серце калатало від занепокоєння. Попри небезпеку, що ховалася зовні, залишався зібраними, аптечка щось вколола, думки прояснилися, я був готовими відреагувати на виниклу загрозу.

Розвідник досяг вулиці та передав картинку того, що відбувається назовні. Я побачив, горіла передня частина нашій орендованій машині. Дим клубочився над місцем вибуху, закриваючи огляд і посилюючи напругу навкруги. У небі літало кілька дронів, у які стріляли охоронці. Де ж усі, розвідник злітав навколо машини, всередині тіл не було. Зробив коло, помітив сліди волочіння тіла у найближчі двері двору, на шляху був ще один слід від вибуху. Вискочив до двору та побіг до цих дверей, а на вулиці на мене зреагував один із дронів камікадзе, він атакував рухливі цілі. Виставив псі щит на його шляху, вибух, мене підштовхнуло до дверей, а силове поле поглинуло осколки. Краєм ока помітив захід на ціль ще одного. Встигну, заскочив за двері й не встиг пробігти по приміщенню й п'яти метрів, як позаду від вибуху перестала існувати частина стіни та дверей. Приготувався чекати наступного, розвідник на вулиці більше цілей не показував. Тиша, перестала навіть стріляти охорона. Невже все. Тримаючи пролом під прицілом, рушив у глиб коридору. Двері на шляху були зачинені.

- Курт, Кіра ви де? - крикнув по зв'язку і в коридорі.

Пролунав шурхіт і далі по коридору відчинилися двері, звідти визирнув озброєний Іс.

- Ви цілі, - підбіг до нього, зазирнув у кімнату, на підлозі лежав Курт, а дівчата сиділи вздовж стін.

- Курта поранило легко в ногу і контузило, дівчат тільки контузило, останній дрон вибухнув доволі близько, мене врятувало силове поле броні, а інших прикрив псі щит Оллі. З нами все нормально, живі.

- Це добре, залишайтеся тут, я зараз прийду. - швидко оцінивши ситуацію, що склалася, я рушив у двір, а розвідник піднявся вище і сканував околиці на ознаки небезпеки.

- Акуратніше там. - сказала Кіра.

Команда зберігала пильність, перев'язала Курта, готувалася захистити один одного від будь-яких небезпек, які на них чекали. Відреагували на загрозу нормально, я вже думав все. Гаразд, час звідси йти, роздобудемо машину і геть із міста, треба перечекати, поки все не вляжеться тут. Не всіх бандитів спіймали. Акуратно, коридорами дістався до холу, зустрів дорогою кота, обмінялися образами "а ти де бігав", "на вулиці" - відповів він, гаразд потім поспілкуємося. В холі мене зустріла Ас і з її допомогою нас зібрали, посадили в їхню броньовану машину та відвезли до корабля.

Дівчатам поїздка, напевно дуже сподобалася, і такий похід по магазинах, і знайомство з містом. Відпочили з пригодами, хоч добре що всі живі. Рюкзаки їхні не згоріли, багажник залишився цілий в орендованої машини, ну і ладно. Завантажуємося і злітаємо. Щити на максимум, поле пелени й іншим маршрутом геть із міста. Пізніше прийшло повідомлення від кочівників, що нападника затримали, допитують. Матеріали допитів, кочівники привезуть разом із мисливцями, коли ті навістять мене у форті. Вас тільки там ще не вистачало. Цього разу летів не вздовж моря, а іншою місцевістю, про всяк випадок, мало де нам знову поставлять пастку. Потрібно щось вирішувати з бандитами, це не діло постійно ховатися, потрібно бити на випередження. Хоча, можливо, ми й прорідили порядком їхню банду, але десь ще мають бути. Будемо обговорювати це питання з кіборгом пізніше. Так за роздумами та розмовами минув увесь політ, дівчата і хлопці відпочивали, а зі мною був у рубці кіт і Тех.

Дісталися. У форті вивантажили корабель, майже все що набрав кіборг у наших мандрівках оборонними точками планети, та частину матеріалів куплених у місті. Він планував тут встановити дві плазмові гармати, для захисту ймовірного напрямку нападу, та одна модернізована була для бази. Роботи запланували для їхнього встановлення на кілька тижнів уперед, але вже зараз форт виглядав як військова база через наставлені усюди турелі й розвідника, що патрулював периметр. Тим паче Курт квапився і потроху збільшував зону контролю навколо селища, переїзд сюди мисливців збільшить його чисельність, але не усуне всі проблеми оборони та охорони периметра. Хорт усіляко пропонував йому допомогу з контролю, але Курт хотів, щоб усі вузли охорони були зав'язані на форт, якщо хочуть, нехай ставлять свої ще додаткові. Ще мисливці відновлювали будинки для своїх друзів біля таверни. Вона вже була готова, корпус відновлено з номерами, але без меблів, зараз під нею Ден рив підвал або щось схоже на бункер. Подивимося, що буде з часом.

А наш підземний бункер у форті було не впізнати зовсім: все відремонтовано та чисто, стіни у свіжій фарбі, всі лампи працюють, вентиляція справна. Загалом, все стрімко відновлювалося, це було неймовірно приємно усвідомлювати, що я доклав до цього руку. Швидше навіть стояв в авангарді відродження! Залишилося відновити запасний вихід із форту та убезпечити в шахтах підходи від аномальних павуків, і від аномалій навколо, і від аномальних тварин, і від пришельців з неба, і від бандитів, і від гостей, і від переселенців, якщо такі будуть. І можна жити, поки не з'являться багато інших і. Капець.

Так закінчувався напружений день. Настав вечір усі готувалися до сну і до заслуженого відпочинку, завтра зранку на базу, там було спокійніше. Я вирішив побалувати себе смаженим м'ясом і багаттям у дворі форту. Усі там зібралися, перемовлялися, сміялися, уже відійшли від подій у місті, дівчата та Курт обмінювалися враженнями та історіями. Я смажив на імпровізованому мангалі м'ясо і дивився через дим та іскорки, що летіли в небо, на цю компанію, згадуючи схожі посиденьки в моєму світі, і вечори з гітарою на березі моря або річки, і в кума на дачі, і в кума в гаражі, і в батьків, і з наметами на річки Дніпро, та багато де. І було трохи шкода тих днів і тих миттєвостей, проведених з рідними людьми, яких, найімовірніше, я ніколи не побачу.

‍​‌‌​​‌‌‌​​‌​‌‌​‌​​​‌​‌‌‌​‌‌​​​‌‌​​‌‌​‌​‌​​​‌​‌‌‍