Анна Потій - Академія Лідеван. Громова сила, Анна Потій

Феліція поставила на стіл тарілки зі смаженою картоплею з м'ясом і теж присіла поруч.

— Вивчала книги та записи Валідани в основному, — архімагеса Тіррена з таким апетитом накинулася на частування, немов цілу добу не їла. — У неї стільки цікавих зіль! Більшості навіть не потрібна темна магія. Я їх усі собі скопіювала. Поділитись з вами?

— Звичайно. І Кетті обов'язково покажіть. Гадаю, їй буде цікаво.

— Я подумаю, — архімагеса Тіррена закотила очі. — Вона завжди відмовляється від моєї допомоги. Все через Дема. Помирити б їх, але я не знаю як. Кетта дуже вперта.

— Навряд чи Кетта відмовиться дізнатися про секрети зіль темних магів. Коли справа заходить про її роботу, вся її принциповість і впертість поступаються місцем професійному інтересу.

— Можливо. Але для початку треба її подражнити.

Феліція слухала їхню розмову мовчки, тільки усміхалася. Їй безперечно подобалася Тіррена Лютем: незважаючи на солідний вік, вона була веселою і життєрадісною жінкою, в душі вона явно була молода. Чого тільки вартував її ексцентричний зовнішній вигляд! Феліція ніколи раніше не зустрічала таких яскравих стареньких, хіба що на фотографіях з інтернету. За кордоном зустрічалися ексцентричні старенькі, але в її країні вони виглядали досить невиразно у своєму старому, простенькому вбранні, а яскраві кольори волосся виходили тільки у тих, хто використовував дешеву фарбу на сивині. Такі ж жінки похилого віку, як Тіррена Лютем виглядали неймовірно і радували око своїм зовнішнім виглядом. Якщо старість, то тільки така яскрава — подумалося Феліції.

— О, я ще стягла купу насіння і навіть кілька кущиків із палацового саду! — згадала архімагеса Тіррена. — У нас таких немає. Стане в нагоді для зілля, якщо приживуться. І книжку з рослинності Етіренії стягла. Я думаю, якщо Валідана повернеться, то придбає собі нову.

— Одну тільки книжку? — Фірніет усміхався на весь рот.

— От ви мене геть наскрізь бачите, майстре Фірніете! — архімагеса Тіррена розреготалася. — Звичайно, що ні. Прихопила собі зо 5 книженцій для читання на ніч.

— Сподіваюся, що нічого цінного ви не взяли? — Фірніет перестав усміхатися. — Адже можуть бути проблеми.

— Ой, юначе, не треба бурчати, вам не йде, — архімагеса Тіррена жартівливо погрозила Фірніету пальцем. — Я ж не бідую. Я взяла цікаві мені речі заради науки. Мені не потрібні скарби темних магів, лише їхні знання.

— Що ж, сподіватимемося, що Нерта Нагор не цікавиться книгами.

— Усе, чим вона цікавиться — як захопити владу. Дуже підступна та хитра дівчина.

— Яка ж вона дівчина? — здивувався Фірніет. — Їй близько 40.

— У порівнянні зі мною вона взагалі дівчинка.

— Думаєте, Валідану треба попередити?

— Думаю, вона сама розбереться. Та і цей головний радник тримає руку на пульсі. У будь-якому разі, яка вам різниця, хто править Етіренією?

— Різниця є, — заперечив Фірніет. — Із Валіданою у нас налагодився контакт. Ми зможемо домовитись, якщо не з нею, то з її дочкою. А з Нертою домовитися не вийде, якщо вона захопить владу.

Вони ще трохи пообговорювали політику, а потім вирушили спати. Завтра мав бути складний день: треба знайти жрицю на Сутінковому острові та переконати її допомогти.