Валерій Ананьєв - Слiди на дорозi

Він почав йти вперед, штовхаючи мене плечем. У цей момент рубильник переключився. Перед очима звідкілясь узявся Дід.

Різким рухом моя ліва рука схопила Каратиста за комір, а правою я вдарив його в обличчя так сильно, як, напевно, ніколи у житті не бив. Його комір вислизнув з моєї руки, а тіло втратило рівновагу і почало падати назад. У надії не загриміти ноги Каратиста почали перебирати під собою, але він все ж таки звалився накарачки. Це все сталося за секунду. Я зробив крок уперед, щоб ногою вдарити його по обличчю, але ззаду мене схопив інший днювальний і відштовхнув. Я прийшов до тями. Каратист стояв, зіщулившись на карачках з опущеною головою, а на підлогу з розбитого обличчя капала кров. У моєму житті вже була подібна картина.

— Вибач. Я не хотів, — вимовив я.

Кулак занімів: між кісточками лопнула шкіра. Незважаючи на слова вибачення, я відчував величезне задоволення і прилив сил. Я допоміг Каратистові піднятися, дав йому свою хустинку, яку завжди мав при собі. Від удару в нього на щоці лопнула шкіра.

— Головне, щоб фінгала не було, коли прийде перевіряючий, — вимовив Каратист.

— Потрібно холодне прикласти. Дай хустку, я піду, намочу її водою.

Намочив і дав йому знову. По хліб пішов інший днювальний.

Фінгал у ту ніч не з’явився, і ми благополучно відстояли наряд. У Каратиста до мене не було жодних претензій. Сидячи вночі у наряді, я згадував свою першу ніч у гуртязі й як ця людина знущалася наді мною, молодшим на рік. Сумніви розвіялись — я усе зробив правильно.

Наступного ранку, коли ми удвох прийшли на службу, він, вже із синцем на обличчі, перший із посмішкою простягнув мені руку. І загалом до самого кінця своєї служби (а йому залишалось іще півроку) він жодного разу не образив мене і завжди перший протягував руку при зустрічі.

Коли він зробив цей жест при зустрічі, я здивувався і замислився. Може, я повільно міркую, але мені здалося, що я зрозумів, як усе працює. Поверхом вище в наряді стояв солдат, який вже місяць був винен мені гроші. Але, вважаючи мене лохом, думав, що їх можна не віддавати. Я вирішив ризикнути і продовжити свій соціальний експеримент. Піднявся до нього на по верх, зайшов у казарму. Він саме в цей час стояв на тумбочці перед входом.

Дуже зухвалим тоном я його запитав про борг, а він у черговий раз відповів, що сьогодні увечері віддасть. Я розвернувся, відчинив двері, щоб вийти, і сказав:

— Тобі повезло.

— Ой, бля. Нєхуй мене лякати, — крім слів, які він виголосив, мене дуже розлютив його огидливий тон.

Я розвернувся, за два великих кроки підійшов до нього і з розмаху вдарив у груди. Він вдарився об підвішену за спиною фанеру з написом «Служу українському народові», і вона впала. Мій «позичальник» зігнувся, я схопив його за кітель і відкинув убік. Він упав, але одразу підвівся і почав розповідати про те, що я ненормальний, бо він у наряді.

— Чекаю гроші увечері, — і пішов.

До кінця дня він віддав мені борг.

Десь через тиждень я зчепився в коридорі з офіцером з іншої роти. Він намагався заштовхати мене в казарму, але я був досить міцним, і в нього це не вийшло. Я схопив його, трохи підняв над землею і кинув у бік сходів. Він, розлючений, не став знову до мене лізти, а важко дихаючи, просто пригрозив мені страшними карами і зайшов до підрозділу.

Під час роботи у боксах я зчепився із другим своїм колишнім сусідом — з Богатирем. Але тут вже перевага була не на моєму боці. Він так стиснув мою шию, що я почав втрачати свідомість. Після того як я прийшов до тями, то вже був спокійний. Ніхто ні на кого зла не тримав.

Останній випадок пригальмував мене в моєму ознайомленні з новим світом. І я не стрибав на всіх підряд із кулаками. Лише В тих випадках, коли це загрожувало моїй репутації. Більше я не дозволив нікому публічно мене принизити. Але також і почуття самозбереження було мені притаманне, і коли я бачив, що шансів у бійці у мене дуже мало, намагався вирішувати питання словами, не завжди вдавалось, але все ж частіше, ніж раніше. Я бився один-два рази на місяць. Мені подобалося. Ставлення до мене змінилося дуже сильно. Я почав перетворюватись на собаку.

* * *

Десь наверху було прийнято рішення — на базі четвертої роти створити контрактну роту, яка би брала участь у всіх навчаннях і була б показовою, а потім на базі другого батальйону зробити цілий контрактний батальйон для тієї ж мети, а потім і всю бригаду повністю укомплектувати виключно контрактниками. Нам підняли зарплату в два рази, змінили підхід до організації наряду, що стало просто революційним нововведенням, яке відразу полегшило життя абсолютно всім військовослужбовцям. Зробили робочий день до п’ятої години вечора, що здавалося чимось зі сфери фантастики. Казарму поділили гіпсокартоном на кімнати і зробили ще один гуртожиток. Загалом умови служби стали дійсно кращими. Навіть воду в містечку тепер не відключали з десятої вечора до шостої ранку. Я знову почав замислюватись, а чи не залишитись мені все ж таки в армії.

Я потрапив у цю контрактно-експериментально-показову роту, для укомплектування якої збирали контрактників з усієї бригади. Новий підхід до служби, новий колектив, нові командири — все як на замовлення. Коли мені повідомили новину про моє переведення в новий підрозділ, сказати, що я зрадів, — взагалі нічого сказати. У грудні я зробив чотири стрибки з парашутом, щоб закрити програму й отримувати надбавку до зарплати. Загалом, життя налагоджувалося.

* * *

Я стояв із парашутом за спиною, а переді мною сідав гелікоптер, щоб забрати черговий борт. Мені було так страшно, як ніколи. Дев’ять місяців тому я стояв на цьому ж місці й мені було абсолютно все одно, але зараз я боявся так сильно, що мій рот не закривався і я постійно базікав про що-небудь із ким завгодно. Намагався себе чимось відволікти.

Другий стрибок, третій, четвертий… я вже не заплющував очі. Більше того, я навіть думав під час падіння. Неймовірне відчуття. Час сповільнюється, і ти при цьому контролюєш свої думки. На цей раз я стрибав уже з шестиста метрів, і на моїх грудях був пришвартований автомат. Це створювало певні ризики. Потрібно було прибирати голову вліво: при відкритті парашута підвісна система разом з автоматом натягувалась, і