Брем Стокер - Самоцвіт семи зірок, Брем Стокер

побачивши, ви зможете краще зрозуміти! Зачекайте! Не ворушіться!

З цими словами, він підвівся і вийшов із кімнати. Жахливий страх за нього охопив мене, але хай як дивно, мені стало легше, коли я поглянув на Маргарет. Якщо виникала якась загроза життю її батька, вона відчувала велике хвилювання за нього, а тепер вона була спокійна і безтурботна.

За дві-три хвилини містер Трелоні повернувся. Він тримав у руці маленьку золоту коробку. Сівши на своє місце, він поставив її перед собою на столі. Ми всі нахилились уперед, коли він її відкрив.

На підкладці з білого атласу лежав дивовижний рубін неймовірного розміру, майже такий великий, як кінчик мізинця Маргарет. Це аж ніяк не могла бути його природна форма, але на дорогоцінному камінні не виднілося слідів інструментів — він був вирізьблений у формі скарабея зі складеними крильми і притиснутими до боків ніжками і вусиками. Крізь його прекрасний колір відтінку «голубиної крові» просвічувало сім зірок, і кожна з сімома променями. На камені були якісь ієрогліфи, вирізьблені з надзвичайною точністю, яку я зміг оцінити, коли надійшла моя черга скористатися збільшувальним склом, яке містер Трелоні вийняв з кишені й передав нам.

Коли кожен із нас оглянув камінь у деталях, містер Трелоні перевернув його так, щоб скарабей ліг на спину. На животі його також були викарбувані якісь ієрогліфи.

— Як бачите, тут є два слова, — сказав містер Трелоні,— одне зверху, друге знизу. Верхні символи означають слово, яке складається з одного подовженого складу з детермінантами. Ви знаєте, що єгипетська мова була фонетичною і кожен ієрогліф відображав звук. Перший символ тут — «мотика» — означає «мер», а два загострені еліпси відображають подовження кінцевого звуку «р» — «мер-р-р». Сидяча фігура з рукою біля обличчя є тим, що ми називаємо детермінантою поняття «думка», а сувій папірусу — це «абстракція». Таким чином, ми отримуємо слово «мер», любов у її абстрактному, загальному і найповнішому сенсі. Це хекау, яке може керувати верхнім світом.

Очі Маргарет засяяли.

— О, це справді так! — вигукнула вона. — І як вони здогадалися про це, ті єгиптяни!

Потім вона зашарілася й опустила очі.

— Символіка слова на звороті простіша, — усміхнувшись, провадив містер Трелоні,— хоча його значення для нас більш туманне. Перший символ означає «людина», «незмінний», а другий — «аб» — «серце». Отже, ми отримуємо «незмінне серце», або на нашій мові — «терплячість». І це хекау для керування нижнім світом!

Він закрив коробочку і пішов до свої кімнати, щоб покласти самоцвіт до сейфа. Повернувшись, він сказав:

— Той Самоцвіт із його містичними словами, який цариця Тера тримала під рукою у саркофазі, мав бути важливим фактором у процесі її відродження. Від самого початку я зрозумів це і зберігав Самоцвіт у великому сейфі, де його не дістала б навіть цариця Тера зі своїм астральним тілом.

— Зі своїм «астральним тілом»? Що це означає, батьку?

В голосі Маргарет прозвучала така цікавість, що я аж здивувався, але містер Трелоні поблажливо усміхнувся й відказав:

— Астральне тіло є поняттям, яке зародилося в Стародавньому Єгипті, принаймні наскільки нам це відомо. Воно означає, що обдарована особа може на своє бажання, швидке як сама думка, куди завгодно перемістити власне тіло. За давнім віруваннями, людина складається з кількох частин. Можливо, вам це відомо, тому ви зрозумієте те, що матиме до них стосунок чи буде з ними пов’язано.

— Першою є «ка», або «двійник», яку, за поясненнями доктора Баджа, можна визначити як абстрактну індивідуальність особистості,— вона володіє всіма характерними властивостями особистості, але існує абсолютно незалежно. Вона може вільно пересуватися з одного місця на інше, може піднятись на небеса і розмовляти з богами. Тоді йде «ба», або «душа», яка живе в «ка» і може ставати тілесною або безтілесною. Вона володіє як субстанцією, так і формою; наділена силою покидати гробницю; може повертатися в мертве тіло, може відродити його і розмовляти з ним. Ще є «ху», духовний інтелект або дух. Він набуває форми блискучих, світлих, невловимих обрисів тіла. Ще є «сехем», або «сила» людини, втілення життєвої сили. Також є «хайбіт», або «тінь», «рен», або ім’я, «хат», або «фізичне тіло», й «аб», «серце», в якому міститься життя, — всі вони становлять людину.

Тож якщо цей розподіл функцій, духовних і тілесних, безплотних і матеріальних, ідеальних і реальних вважати правильним, то існують усі можливості для реального переміщення тіла під орудою волі та розуму.

Коли містер Трелоні зупинився, я процитував рядки з поеми Шеллі «Прометей Розкутий»:

Великий Зороастр… Зустрів свій власний образ, увійшовши в сад.

Містер Трелоні кивнув.

— Саме так! — сказав він. — Шеллі володів більш досконалою концепцією стародавніх вірувань, ніж будь-хто з наших поетів… — І знову повів далі свою лекцію: — У древніх єгиптян було ще одне вірування, яке ви повинні мати на увазі; воно стосується ушебті — фігурок Озиріса, яких поміщали разом із мертвими для служіння їм в нижньому світі. Розвиток цієї ідеї призвів до віри в те, що за допомогою магічних формул можна переносити душу і властивості будь-якої живої істоти у фігуру, створену за її образом. А це збільшило б устократ силу чарівника.

Поєднавши ці різноманітні