Жиль Леруа - Пісня Алабами

На похороні Патриція Френсіс прочитала уривок із листа, якого батько надіслав їй улітку 1933 року, коли я була в лікарні. Їй тоді ще й дванадцяти років не було.

«Що треба робити:

Бути сміливою.

Бути охайною.

Бути діяльною.

Навчитися їздити верхи.

Що не треба робити:

Перейматися тим, що кажуть про нас інші.

Гратися в ляльки.

Думати про минуле.

Думати про майбутнє.

Прагнути хутчій подорослішати.

Намагатися бути першою.

Прагнути тріумфу».

Ми обливалися сльозами, коли вона читала тремтячим голосом ці поради чоловіка, що так любив її. Мені хотілося обняти її міцно, пригорнути до себе. Більше я не зможу цього зробити.

. . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . .

Що почуваю я… знаючи, що він гниє в чотирьох дошках із червоного дерева? Ніжність, лікарю. Страшенну ніжність. Та цей шал на двох не був коханням.

. . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . .

Поверніть мені мого брата. Такі люди, як Ентоні-молодший, не можуть зникнути без сліду. Це нуль щезає, що й не видно його. Ентоні лишився для мене отим високим, гарним і незмірно далеким хлопцем, який ще змалку витинав усілякі фортелі, про нього і про його витівки та жарти цілі легенди ходили. Мені боляче, коли Мінні каже: «Твій брат не знав, що іще утнути, щоб на нього звернули увагу, аж придумав-таки».

Віддайте мені Рене, другого мого брата, мого зведеного близнюка. Укоротивши собі віку за допомогою газу, він зруйнував цілий будинок, та мені здається, він цього не хотів. Бачу його на лікарняному ліжку в «Ля Рібуазьєр», на грудях у нього з'явилися перші брунатні плями. «Пора тобі йти, — сказав він тоді, — тікати пора, маленька моя американська танцівнице, пора ставати на пуанти. Не плач. Ось побачиш, ти станеш великою…» І ось він усе висадив у повітря. Не вірю, що, вбиваючи себе, він хотів смерті й іншим. Рене, він не такий. А про Коконю не чути вже років зо три. Усі пропали, хто вмер, а хто виїхав. Забагато було горілки, забагато бензедрину й опію. А також нейролептиків і електрошоку. І тих клятих сухот.

То були дітлахи з несамовитими очима. Та все ж таки вони були добрі діти.

Ідеальні діти для