Уоллес Делоїс Уоттлз - Секрети мотивації

Мудрість — це здатність усвідомлювати і обирати найкращі цілі, до яких потрібно йти, а також знаходити найкращий шлях для досягнення цих цілей. Це здатність усвідомлювати, що таке правильні речі і чинити правильно. Людина, яка достатньо мудра, щоб знати, як чинити правильно, достатньо добра, щоб бажати робити тільки те, що правильно, і має достатньо сил, щоб чинити правильно, і є по-справжньому великою людиною. Суспільство відразу розпізнає в ній Сильну особистість і шанує її.

Мудрість залежить від знання. Там, де панує повне невігластво, не може бути мудрості та знання про те, що є правильним. Знання людини відносно обмежені, і тому, мабуть, її мудрість також обмежена, тому людина має об’єднати свій розум зі Знанням, яке перевершує її власне, і отримати ту мудрість, яка їй недоступна на її власному рівні. Вона здатна це зробити, бо це вже робили по-справжньому великі люди до неї.

Тільки Бог знає все. Тільки Бог володіє справжньою мудрістю і знає, як чинити правильно. І людина може отримати таку мудрість від Бога. Наведу вам ще один приклад: Авраам Лінкольн не мав повної освіти, але у нього була сила сприймати і бачити істину. Приклад Лінкольна робить очевидним той факт, що справжня мудрість полягає в тому, щоб знати як чинити правильно за будь-яких обставин, у бажанні робити правильні речі, у таланті і здібностях достатніх, щоб бути раціональним, мудрим і здатним робити правильні вчинки. За часів боротьби за скасування рабства в США і в період примирення сторін, коли всі інші люди не знали, що було правильно і що потрібно було робити, Лінкольн ніколи не сумнівався. Він бачив істину крізь поверхневі аргументи прихильників рабства, але він також бачив нездійсненність вимог і фанатизм його противників. Він бачив правильні цілі, до яких потрібно було йти, і він бачив найкращі шляхи і засоби для досягнення цих цілей. Люди розуміли і відчували цю його здатність бачити істину, тому і обрали його президентом. Будь-яка людина може розвинути здатність бачити істину та правильний шлях дій. Люди переконаються у в правильності її рішень, будуть поважати і шанувати її. Весь світ з нетерпінням чекає на таких людей.

Коли Лінкольн став президентом, він був оточений безліччю так званих здібних та обдарованих радників, але лише одиниці з них були згодні з його позицією. Часом вони всі були проти його політики, часом майже всі північні штати були проти того, що він пропонував робити. Але він бачив істину, коли погляд інших був затуманений зовнішніми обставинами. Його рішення майже завжди були вірними. Він був одночасно найвидатнішим державним діячем та найкращим солдатом того періоду. Звідки він, порівняно неосвічена людина, отримав цю мудрість? Це було не через якусь особливу будову його черепа або через тонкощі текстури його мозку. Це не було пов’язано з якоюсь фізичною рисою. Справа була навіть не в якійсь видатній рисі його розуму, пов’язаною зі здатністю логічно міркувати.

Процеси логічного міркування не часто призводять до пізнання справжньої істини.

Це було пов’язано з духовною проникливістю. Він сприймав та бачив істину. Але як він її бачив і звідки приходило це сприйняття? Ми бачимо щось подібне і в Джорджі Вашингтоні, чия віра і мужність завдяки його баченню істини, об’єднали колонії під час довгої і, як здавалося, явно безнадійної Американської Революції. Ми бачимо щось подібне і в феноменальній військовій геніальності Наполеона, який завжди знав як правильно чинити в тих чи інших військових питаннях. Ми бачимо, що велич Наполеона була швидше в його Природі, а не в самому Наполеоні. У Вашингтоні та Лінкольні було щось більше, ніж сам Вашингтон та Лінкольн. Ми бачимо це у всіх великих людях. Такі люди бачать істину. Але істину не можна побачити, поки вона не почне існувати. А істина не може існувати, поки не буде розуму, щоб її бачити і сприймати. Істина не існує окремо від розуму. У Вашингтона і Лінкольна був певний зв’язок з вселенським Розумом, який володів усіма знаннями і знав усю правду. Те саме вірно для всіх, хто проявляє мудрість. Мудрість ми отримуємо, читаючи думки Бога.

Існує Вселенський Розум, який є у всьому і пронизує все. Це єдина реальна субстанція. З неї створено все. Це Розумна Субстанція, Мисляче Щось. Це Бог. Там де немає цієї субстанції, не може бути розуму, бо там де немає цієї субстанції, немає нічого. Там де є думка, повинна бути і мисляча субстанція. Думка не може бути функцією, бо функція то є рух, а простий рух не може мислити. Думка не може бути вібрацією, тому що вібрація — це теж рух, а рух не може мислити. Рух — це ніщо інше як переміщення субстанції в просторі. Якщо десь і повинен проявлятися розум, то саме в субстанції, а не у русі. Думка не може бути результатом рухів у мозку. Якщо думка знаходиться у мозку, вона повинна бути у речовині мозку, а не у рухах, які здійснює ця мозкова речовина.

Але думка знаходиться не у мозковій речовині, бо мозкова речовина без життя геть нерозумна і мертва. Думка знаходиться у Законі Життя, який оживляє мозок, в духовній субстанції, яка і є сутністю справжньої людини. Це не мозок думає, а людина. Вона просто висловлює свою думку через мозок.

Є духовна субстанція, яка мислить. Подібно до того як духовна субстанція людини проникає в її тіло, зберігаючи там думки і знання, так само і Первинна Духовна Субстанція, тобто Бог, пронизує всю природу і зберігає свої думки і знання у ній. Природа так само розумна, як людина, і знає навіть більше, ніж людина. Природа знає все. Вселенський розум встановив зв’язок з усім ще з самого початку часів, він володіє всіма знаннями. Людський досвід охоплює лише кілька речей, і ці речі людина знає, але Божий досвід охоплює все, що сталося з моменту створення світу, від руйнування планет та польоту комети до зльоту горобця з гілки. Все що є і все що було, міститься у Розумі, який огортає нас, охоплює