Анна Алаіс - Прокляття некроманта, Анна Алаіс

— Які мають загинути в результаті тривалих тортур, щоб сформувався надійний якір-емоція, — завчено продовжив за нього некромант. — Кожного отриманого привида необхідно помістити до Ловця душ та провести ритуал підкорення, і лише після цього він не становитиме небезпеки для некроманта. Про це я теж читав.

Суртаз помовчав і тихо додав:

— Тепер я розумію, чому Саревінн з таким полегшенням сприйняла мої слова про те, що я спіймав привида, а не створив його сам…

— Ми відволіклися, — перервав його роздуми ліч, розправивши сувій. — Ось тут, — Нес-Ашшад вказав на кілька рядків, — прямо-таки відчувається твоя огида до описаного артефакту. Чим же тебе так вразили Чоботи останнього шляху, скажи мені?

— Я уявив собі відчуття від носіння чобіт, що на дотик завжди такі ж теплі, як шкіра живої людини, — відповів некромант, кинувши швидкоплинний погляд на вказану ділянку текст.

— Огида — неприпустима слабкість для некроманта, особливо — для кширр-тасса, — цього разу тон ліча здавався холоднішим за туман, що клубився за стінами фортеці. — І те, що здається тобі огидним, вельми цінували твої живі попередники. Ноги завжди в теплі, — знову смішок Нес-Ашшада пробіг холодком по спині Суртаза. — Бачу, опис процедури отримання матеріалу для їхнього виготовлення ти теж переклав… вкрай узагальнено.

— Достатньо того, що я цього й так не забуду, — похмуро заперечив некромант. — Зрештою, переклад я робив для себе, а не для нащадків. Та й властивості доволі прості — дуже міцна шкіра, яку неможливо розрізати чи пробити. Навряд чи я щось наплутав в цьому описі, — саркастично додав він.

Ліч клацнув пальцями і мовчки звернув пергамент, після чого взяв наступний аркуш та почав його вивчати.

— Тут все гаразд, — промовив Нес-Ашшад. — Маска істинного зору — теж не складний артефакт. Вона дозволяє бачити крізь будь-які ілюзії та маскувальні чари. От тільки вона зроблена з кістки не просто чорного дракона, а з останків особини, що невдало пройшла трансформацію у кістяного дракона. До речі, такий матеріал використовувався для виготовлення корони та нагрудника.

— Цього не було в тексті на шаларанні, — знизав плечима Суртаз, несподівано відчувши призабуте хвилювання, дуже схоже на те, що охоплювало його під час складання іспитів. Втім, оцінки викладачів тоді хвилювали його значно менше, ніж думка ліча, що зараз сидів перед ним.

— Дивно… Втім, це дійсно дрібниця, — Нес-Ашшад пошурхотів пергаментом. — О, Пальчатки кровопивці. Бачу, цей текст ти перекладав з більшою охотою. Дійсно, цікавий артефакт. Грізна зброя. 

— Так, мене вразила можливість висушення під час дотику до живої істоти, — хмикнув некромант. — Хоча я не назвав би це зброєю — скоріше допоміжним інструментом для зцілення та відновлення сил.

— Це якщо не навчитися дотику на відстані, — зауважив ліч.

— Але про це в першоджерелі нічого не сказано, — розгублено пробурмотів Суртаз. Він розкрив долоню, і до неї слухняно ліг відповідний сувій із текстом на шаларанні. Колишні звички, набуті ще в школі, давалися взнаки у міру відновлення сил некроманта. Пробігши очима мало не вивчені напам'ять рядки, він похитав головою на підтвердження своєї думки.

— Так, ця можливість дійсно не описана. Її виявив Шаддаер. Тепер про неї знаєш і ти.

Суртаз мовчки підняв погляд на ліча, але той, наче нічого й не сталося, вже брав до рук наступний сувій.

— Кістяний нагрудник… Тут теж все гаразд, окрім уточнення походження драконячої кістки, як і у випадку з короною та маскою. Загалом же цей артефакт — легкий, міцний, але більше нічим особливо не примітний.

— Зазвичай з нагрудників, коли до них торкаються, не вилазять шипи, — хмикнув Суртаз.

— Я говорив про примітність, а не про звичайність, — зауважив Нес-Ашшад. — Незвичайним цей нагрудник можна назвати з повною впевненістю хоча б тому, що він виготовлений з кістки, а не з металу. Сподіваюсь, мені не варто нагадувати тобі, що металеву броню магам краще не носити без відповідної підготовки?

— Так, я пам'ятаю. Через можливе викривлення магії.

Ліч ствердно кивнув, перш ніж продовжити:

— Отже, залишилися персні та підвіска.

— З підвіскою у мене виникли складнощі, — Суртаз стрепенувся. — Я не зрозумів частину опису… Про око. Воно дійсно справжнє і ворушиться?

— Дійсно справжнє і дійсно ворушиться. Воно належало одному імперському шпигуну, якого спіймали під час другої спроби проникнути на територію Шалластхадару. Перша, як ти вже напевно зрозумів, була вдалою. Тоді за недбале виконання обов'язків було страчено тогочасного Хранителя кордонів, і його місце посів Реомар.

Почувши це, Суртаз подумки відмітив, що зрозумів, чому Реомар настільки нервував, коли пропонував собі заміну. Він напевно пам'ятав про долю свого попередника.

— Як ти вірно переклав, — тим часом продовжив ліч, — Підвіска всезнання дозволяє побачити те, що бачить будь-який некромант чи нежить — скелет, привид, вампір чи умертво — на певній відстані від Повелителя. Впевнений, тебе потішить вигляд цього артефакту, коли ти його нарешті побачиш, — Нес-Ашшад знову розсміявся, хоча некроманту було не до веселощів. — Що ж, тепер персні.

— Якщо я все правильно зрозумів, це теж доволі прості артефакти, — підхопив Суртаз, вже добряче втомившись від цієї розмови, тому вирішивши переказати зміст сувою замість очікування, поки ліч сам його прочитає. — Перстень приреченості та Перстень покори. Обидва зовні однакові, прості металеві обідки, але відрізняються символами на внутрішній стороні. Перший перстень дозволяє вселити живим думки про марність їхніх зусиль та неминучу загибель. Це називається… — некромант швидко зазирнув до сувою, — Поклик смерті. Другий перстень дозволяє ненадовго взяти під контроль чужий розум. Час впливу залежить від різниці у силі магічного таланту Повелителя та обраної для підкорення істоти. Будь-який перстень активується повним оборотом навколо пальця.