Янина Кап (Зоя Маг) - Крижаний, Янина Кап (Зоя Маг)

Суд над Сухарем був не просто юридичним процесом. Для Леоніда це було завершенням довгої боротьби, яка забрала в нього багато — спокій, друзів і час, але не зламала його. Сухар перебував у СІЗО вже кілька місяців, і з кожним днем до судового засідання напруга наростала. 

Леонід переконував себе, що все йде за планом. Докази були вагомими: фінансові звіти, свідчення Олега, записи телефонних розмов, які підтверджували кримінальну діяльність Сухаря. Його вплив на людей зменшився, і це було видно: колишні партнери почали давати свідчення проти нього, а деякі взагалі зникли з країни. 

— Все готово, — сказав Сергій, заходячи до кабінету Леоніда. — Прокурор упевнений, що це буде перемога. 

Леонід кивнув, але на його обличчі не було радості. 

— Я просто хочу, щоб це закінчилося, — сказав він. — Я більше не хочу жити в цьому постійному очікуванні. 

Сергій сів навпроти, уважно дивлячись на друга. 

— А ти подумав, що буде далі? Коли все це закінчиться? 

Леонід задумався. Він ніколи не думав про життя після суду. Його дні були заповнені плануванням і боротьбою, а майбутнє завжди було занадто туманним, щоб на нього дивитися. 

— Чесно? Ще ні, — визнав він. 

Сергій усміхнувся. 

— Тоді, може, варто почати думати. Люба поруч із тобою. Твій бізнес на ногах. У тебе є майбутнє, яке варто будувати. 

***

Настав день суду. Леонід, одягнений у строгий костюм, сидів у залі, слухаючи, як прокурор викладає справу. Усе звучало чітко: схеми відмивання грошей, погрози свідкам, організація злочинів. Сухар сидів на лаві підсудних, зберігаючи холоднокровність, але Леонід знав, що його впевненість була показною. 

Коли дійшла черга Леоніда свідчити, він підвівся і спокійно розповів усе, що знав, надавши суду незаперечні докази. Його слова були чіткими, кожна деталь підкріплювала картину злочинної діяльності Сухаря. 

Коли він закінчив, у залі запанувала тиша. Адвокати Сухаря виглядали розгубленими, а сам підсудний кинув на Леоніда погляд, сповнений злоби. Але Леонід лише холодно дивився у відповідь. 

***

Після завершення засідання Леонід вийшов на сходи суду. Люба чекала його поруч із Сергієм. Її тепла усмішка стала для нього тією опорою, якої він так потребував. 

— Як усе пройшло? — запитала вона, стискаючи його руку. 

— Тепер усе в руках суду, — відповів він. — Але я думаю, ми зробили все можливе. 

Вона кивнула, ніби підтримуючи його віру. 

— Тепер ти можеш зосередитися на своєму житті, — сказала вона. — На нашому житті. 

Леонід уперше за довгий час усміхнувся. 

— Ти права, — відповів він. — Настав час рухатися вперед. 

Вони стояли поруч, спостерігаючи, як повільно осідає пил після всього, що сталося. Леонід відчув, що це справді кінець одного етапу й початок іншого. Тепер перед ним було майбутнє, яке він міг будувати разом із Любо, і він був готовий до цього.