Олена Гриб - Гра в чуже життя, Олена Гриб

Карі невпевнено попрямував до комірчини. Ледве двері за ним зачинилися, дівчина підняла засувку.

Навряд чи правителя Гартона і його сина коли-небудь вітали недружнім:

– Чого вам, шановні?!

Але гартонці були готові і не до таких несподіванок, оскільки Грайт, нітрохи не образившись (хоча хто його знає, раптом не захотів влаштовувати скандал у стилі веллійського колеги?), миролюбно запитав:

– Благородна принцесо Маргалінайє, велика богиня, що зійшла до нас заради торжества справедливості, – (і коли вона встигла, погань руда?!), – стверджує, нібито на одному з ваших хранителів є страшне прокляття, що примушує його робити… е-е-е… виконувати… е-е-е… неналежні дії! А з надійного джерела нам стало відомо, що ця… е-е-е… людина зараз у вашому домі. Ми прибули сюди, щоб захистити честь імператорської сім’ї і інтереси мого сина. Принцесо, я наполегливо прошу вас видати цього… е-е-е… суб’єкта для проходження ним очисних обрядів. Мені здається, він ще… ще нічого не встиг… е-е-е… зробити?

Лін кортіло відповісти, що метаморф «зробив» багато чого: наприклад, став її хранителем, другом і захисником. Але, поміркувавши, вона вирішила: Грайт відвертості не оцінить. Довелося задовольнитись промовою справжньої принцеси:

– Про що ви говорите, Ваша Величносте? У моєму будинку не було і немає нікого, крім мене! Благородна дівиця не сміє пускати до своєї кімнати сторонніх чоловіків!

До честі Грайта, він промовчав про попередні візити «сторонніх чоловіків» до будинку «благородної дівиці».

– Маргалінайє, ви дозволите нам переконатися в цьому? Мої люди вартують біля прибудови, йому нікуди втекти!

Сподіваючись, що Карі зможе сховатися, Лін різким жестом відчинила двері:

– Прошу!

Якщо гартонці сподівалися побачити «гніздо розпусти», їх чекало розчарування.

– Дійсно нікого? – Король задумливо озирнувся. – Ходімо, принцесо. – Підштовхнув дівчину до виходу. – Тут немає нічого цікавого.

Лін трохи здивувалася. Де ж гартонські винахідливість і підступність?

А Грайт продовжував, відверто граючи на публіку – свою свиту і Малдраба з незмінними радниками:

– Але велика богиня звеліла провести обряд очищення. Погодьтеся, ніщо не очищує краще, ніж вогонь! Сину, допоможи нареченій!

Лін запізніло зрозуміла, що нічого ще не закінчилось, якраз навпаки, неприємності тільки починаються. Вогонь, очищення… Прочитані легенди, дивні чутки і почуті у веллійському палаці плітки склалися в чітку картину розуміння: сила Гартона – та міць руйнування, яку в народі називають силою Вогню. Магія, що має лише одну сторону, – знищення. Магія, що живиться людськими стражданнями і кров’ю…

Лін не встигла кинутися королю в ноги, благаючи не застосовувати Вогонь (і до біса гордість, заради друга можна й не таке витерпіти!), – вона навіть не змогла видихнути повітря, що зненацька застрягло в легенях. Все сталося за мить. Сліпучий спалах – і на місці будинку залишився попіл з плямами розплавленого металевого начиння. Попіл, частина якого була її другом…