Алюшина Полина - Шлях Королеви, Алюшина Полина

- Як вона може бути і матір'ю і дочкою одночасно? – Здивовано запитав Мортель.

- Суть у тому, - поправила Аліка свої окуляри, наважившись нарешті включитися в розмову. - Що хранитель змінює лише тіло, а його душа залишається незмінною. Тіло Ігніс – це нова оболонка. Мабуть, коли Нітрил померла, її душа помістилася у тіло малечі. Але, щоб привести Лію до тями, потрібна була кров третього створіння. - Аліка встала з крісла і підійшла до невеликої шафки біля стіни. Фукуроу знайшла на полиці синього кольору книгу і, відкривши її приблизно на середині, повернулася назад у крісло. - Ви знаєте, що хранитель отримує свої знання від попереднього правителя? – Усі закивали у відповідь. - Ось. Як тільки Лія підросте, її пам'ять відкриється, і вона згадає дуже-дуже багато чого. Хоча, я вже підозрюю, що моменти з її минулих життів проскакують у її голові. Вона – створіння, яке зберігає у собі пам'ять ще від початку існування нашого світу.

- Від самого створення? Це як зрозуміти? - Запитав Гредхрад.

- Як вона може пам'ятати таке? - Ронал почухав потилицю, запитливо глянувши на алхіміка.

- Наступник імператора успадковує всю пам'ять усіх минулих життів своїх попередників. Це доля ... - Аліка запнулася. - Доля імператора Наріма. Кожен із них був драконом – сильною магічною істотою, яка вміє підпорядковувати собі багато й багатьох. Це єдині створіння, які містять у собі магію в чистому вигляді. Їм, по суті, все підвладне! А Лія, мабуть, останній дракон. Її треба берегти, адже вона ще слабка дитина, до того ж, перебувала у коконі вісімсот два роки. За цей час Скаїр встиг набути неймовірної магічної сили та влади. Боюся, якщо він дістанеться малечі незабаром, то він просто знищить останнього дракона, а разом з ним і всю пам'ять нашого світу. - Серйозно промовила Аліка.

 - Чого? – Скрикнули всі, потягнувшись до фукуроу. Алхімік прикрила обличчя книгою, злякавшись такої реакції. А потім дівчина кашлянула в руку, закривши попутно книгу.

- Виходить, що Скаїр - щонайменше самозванець! - Гредхард аж трясся від злості. - Адже в ньому немає нічого такого, що є в нашій Лії! Ані могутності, ані розуміння життя, ані всеосяжної пам'яті!!!

 - Так. І він прагне вбити Ігніс у будь-який спосіб. І він не зупиниться, доки не доб'ється свого. Підсвідомість Лії розуміє, що часу для дорослішання критично мало, тому використовує будь-яку можливість для цього. Ось тільки реакції її мозку і тіла стають з кожним разом абсолютно непередбачуваними. Отже, як тільки королева прокинеться, треба йти до вчителів. Її магічна енергія зростає, і мені моїх знань не вистачає, щоб точно передбачити, до чого приведе такий різкий стрибок у її розвитку наступного разу. Але хочу сказати, що магія вимагає багато місця, а у королеви магії дуже багато, а тіло все ще мале. Поки її магія і тіло не будуть йти в одну ногу, ми повинні захищати її від усіх зовнішніх факторів і, тим більше, нервових зривів. - Опустивши голову, промовила Аліка. – Коли нею опановують буйні емоції, її енергія набирає величезної сили, а вивільнити вона її може лише через фізичне тіло.

- Фізі чого? - Скривився Ронал.

- Іншими словами, щоб вивільнити енергію, яка накопичилася, Лія буде громити все на своєму шляху. І найжахливіше, що з собою вона нічого не зможе вдіяти. - Аліка встала і пішла прибирати книгу назад на полицю. Ідучи назад до свого крісла, Зоряна задумливо глянула на всіх. – «Якби ви тільки знали, хто насправді спить зараз на другому поверсі мого будинку!?»

- Коли малеча прокинеться, вона шукатиме Ріель… - Протягнув Місяць, подивившись на інших. Перевертень стиснув долонями підлокітники свого стільця, настільки йому зараз було страшно. Інші теж напружилися. Після побаченого в Яноні, вони навіть уявити боялися, що може статися після того, як вони розкажуть Лії, що трапилося з Ріель.

 - А чи є якесь заклинання, щоб можна було показувати сплячій людині спогади чи типу того? – Спитав Мортель. Команда здивовано подивилась на хлопця. Хлопчик розвів руки. – Ні, ну а що? Якщо таке є, ми могли б трохи підготувати королеву до майбутнього стресу і тоді, коли вона прокинеться, то вже не буде так емоційно сприймати реальність.

 - Це гарна ідея! - Похитала Аліка головою та клацнула пальцями. - Є одне заклинання - заклинання сну, за допомогою якого мої батьки самі створювали для мене сни, щоб хоч би вночі я пожила у щасливішому світі. Я можу те саме зробити з Лією. Повільно я додаватиму в її сон нові деталі, які поступово підготують до смерті Ріель. Якщо все зробити акуратно і не поспішаючи, королева зможе безболісно змиритися з її смертю.

- А чи не кинеться вона назад у Янон? Що, якщо все піде не за планом і вона розбурхається, розламає хату і полетить убивати Скаїра? - Гредхард сердито глянув на алхіміка. - Ви не забувайте, що вона любила Ріель більше за інших. Скаїр убив її, отже, Лія може захотіти помститися йому. Хіба ні?

 - Не думаю, що це станеться. - Місяць почухав підборіддя. - Вона розуміла і розуміє, що в неї зараз немає шансів проти демона. Навіть якщо вона розбурхається, він все одно приб’є її, як муху. На додаток до всього, навіть у такому віці вона розуміє, яка відповідальність на ній лежить. Якщо вона загине – загинуть і всі інші. Їй залишиться тільки змиритися і чекати на день, коли вона зможе протистояти йому.

- Тоді, Аліка, можеш приступати прямо зараз. Ми не знаємо, скільки вона ще спатиме. – Сказала Маль, видихнувши.

Алхімік підвелася, вклонилася і пішла нагору.