Вільям Шекспір - Збірка творів

Форде, і вам не соромно? Який злий дух, який дідько навіює вам ці химери? Ревнощі — тяжкий хрест, я б не схотів його нести за всі скарби Віндзорського замку.

ФОРД

Це моя вада, пане Пейдже, і я через неї караюся.

ЕВАНС

Ви караєтешь череж твоє нечиште шумління. Шкличте шюди п’ять тишяч жінок чи й ще п’ятшот, і ваша дружина буде шеред них найчешніша.

КАЮС

Шорт, вона справді чесний жінка!

ФОРД

Ну добре, але ж я покликав вас на обід. Ходім, поки що погуляємо в парку. І прошу вас, вибачте мені. Я вам потім поясню, чому я так повівся. Ходімо, дружино моя, і ви, пані Пейдж. Вибачте вже мені, від щирого серця прошу вас, вибачте!

ПЕЙДЖ

Ходімо, панове. Але ми ще посміємося з нього, згадайте моє слово. А на завтра я вас запрошую до себе на сніданок. Потім ми влаштуємо полювання, в мене в добрий сокіл. Згодні?

ФОРД

Я на все згоден.

ЕВАНС

Коли вже є один, то я буду другий, для товриштва.

КАЮС

А коли вже є два, то я буду три.

ФОРД

Прошу, ходімо, пане Пейдже.

ЕВАНС

А я ваш прошу, не жабудьте жавтра про того лукавого негідника гошподаря жаїжду!

КАЮС

Добре, я цілий душа згоден з вами! Хай би його шорт брав!

ЕВАНС

Мерженний крутій, отак поглужувати й пожнущатися ж нас!

Усі виходять.

Сцена 4

Перед домом Пейджа.

Входять Фентон і Анна Пейдж.

ФЕНТОН

Я в твого батька ласки не здобуду.

Не посилай мене до нього, мила!

АННА

А що робити?

ФЕНТОН

Будь сама собою.

Він каже, що мій рід високий надто

Й що я, майно прогайнувавши, хочу

Гаман дірявий посагом латати.

Багато що на карб мені він ставить:

Розваги давні, п’яне товариство.

І ще він каже, що в тобі люблю я

Не вроду й серце, а майбутні гроші.

АННА

А може, й правда те, що він гадає?

ФЕНТОН

Ні, присягаюсь сподіванням раю!

Хоч визнаю — через його багатство

Я залицятися почав до тебе.

Та потім я збагнув, що ти сама

Вартніша, ніж усі клейноди в світі.

Тепер мене єдиний вабить скарб:

Ти, Анно!

АННА

Фентоне, коханий мій,

Все ж намагайтесь прихилити батька.

А як обставини й благання скромні

Не допоможуть, то… Стривайте, йде хтось!

Відступають убік і тихо розмовляють далі.

Входять М’ялоу, Нікчем і Спритлі.

М’ЯЛОУ

Перебийте їм розмову, пані Спритлі. Нехай мій небіж зараз сам освідчиться їй.

НІКЧЕМ

Спробую. Купив, не купив, а поторгуватись можна.

М’ЯЛОУ

Тільки не бійся!

НІКЧЕМ

Ні, я її не боюся, що вона мені! Але таки страшнувато.

СПРИТЛІ

Панночко, послухайте-но, ось пан Нікчем хоче поговорити з вами.

АННА

Іду, іду!

(Фентонові)

Оце то батько вибрав —

Букет смердючий щонайгірших вад,

Зате на рік прибутку триста фунтів!

СПРИТЛІ

А ви як поживаєте, дорогий пане Фентоне? Можна вас на одне слово?

М’ЯЛОУ

Ось вона йде. Сміливіше, хлопче! Згадай, який у тебе був батько!

НІКЧЕМ

Так, у мене був батько, панно, дядько знає про нього багато кумедних історій. Розкажіть, будь ласка, дядьку, панні, як він раз украв із пташника дві гуски, прошу вас!

М’ЯЛОУ

Панно, мій небіж любить вас.

НІКЧЕМ

Авжеж, люблю, як кожну жінку в цьому графстві.

М’ЯЛОУ

Ви будете з ним жити, як вельможна леді.

НІКЧЕМ

Его ж, як леді, не вельможна, а так собі, середня.

М’ЯЛОУ

Він запише на вас сто п’ятдесят фунтів прибутку.

АННА

Дорогий пане М’ялоу, дайте своєму небожеві освідчитись самому.

М’ЯЛОУ

Залюбки! Дякую вам, дякую за таку підтримку! (Нікчемові) Панна хоче поговорити з тобою. Я вас залишу самих.

АННА

Ну, пане Нікчеме?

НІКЧЕМ

Ну, люба панно?

АННА

Яка ваша остання воля?

НІКЧЕМ

Остання воля? Отакої, нічого собі жарт! Я ще не склав своєї останньої волі, хвалити Бога, я не такий хирляк.

АННА

Я не те мала на думці, пане Нікчеме. Я питаю, чого ви хочете від мене?

НІКЧЕМ

Щиро казати, я сам хочу від вас дуже мало або й зовсім нічого не хочу. Це ваш батько й мій дядько надумали одружити нас. Якщо ви згодні, то нехай, а як ні, то комусь іншому пощастить. Дядько з вашим батьком краще за мене все вам пояснять. Спитайте он свого батька, він якраз іде.

Входять Пейдж і пані Пейдж.

ПЕЙДЖ

О, тут пан Нікчем! Будь з ним ґречна, доню.

А що шукає біля нас пан Фентон?

Негоже вам тепер сюди вчащати.

Я ж бо сказав, що вже дочку засватав.

ФЕНТОН

Благаю вас, не гнівайтесь на мене!

ПАНІ ПЕЙДЖ

Забудьте, голубе, про нашу Анну.

ПЕЙДЖ

Вона не пара вам, ви це вже чули.

ФЕНТОН

Але ж, послухайте…

ПЕЙДЖ

Ні, годі, сер.

Присутність ваша тут — для нас образа.

А вас, панове, прошу до світлиці.

Пейдж, М’ялоу й Нікчем виходять.

Спритлі (Фентонові)

Поговорили б ви ще з пані Пейдж.

ФЕНТОН

О пані Пейдж, моя любов до Анни

Така велика, щира й безоглядна,

Що хоч би хто мене картав і ганив,

Кохання прапора не опущу я

Й не відступлю. Підтримайте мене!

АННА

Той дурень світ мені зав’яже, мамо!

ПАНІ ПЕЙДЖ

Ні, в мене кращий є жених для тебе!

СПРИТЛІ (вбік)

Це, безперечно, мій господар, доктор.

АННА

То вже в могилу ліпше закопайте

Мене живцем, ніж з нелюбом єднати.

ПАНІ ПЕЙДЖ

Не побивайсь так, доню. Вам же, сер,

Не стану я ні ворогом, ні другом,

А взнаю спершу, що на серці в Анни,

І діятиму далі з нею в згоді.

Прощайте поки що, нехай іде,

Щоб не розгнівала даремне батька.

ФЕНТОН

Прощайте, пані Пейдж.

Прощай, кохана.

Пані Пейдж і Анна виходять.

СПРИТЛІ

Це все я! Все я! Невже ви, сказала я їй, захочете віддати свою дитину якомусь дурневі чи знахареві? Погляньте краще на пана Фентона. Це все я!

ФЕНТОН

Спасибі, ось тобі платня. А перстень

Сьогодні ж передай коханій Анні.

(Дає їй перстень і гроші)

СПРИТЛІ

Хай вам Бог пошле щастя!

Фентон виходить.

Яке в нього добре серце! За такого чоловіка жінка піде у вогонь і в воду. Хоча все-таки хай би краще Анну взяв мій господар. Чи, може, пан Нікчем? Чи справді пан Фентон? Я зроблю все, що зможу, для кожного з них, бо я їм обіцяла і дотримаю слова, але найбільше поклопочусь про пана Фентона. Ох, та мені ж мої дві дами дали доручення до сера Джона Фальстафа. А я, дурепа,