Айрін Єн Шанті - Іскрані.Та, що прийшла із-за грані., Айрін Єн Шанті

Як кажуть: а, у відповідь тиша! Гаразд, підемо іншим шляхом. Ігнор - значить ігнор! 

Що ж, не на ту напав! Ще подивимося хто кого…

- Мила, ну давай, хоч ти зі мною поговори. Хотіла тебе запитати давно запитати: а ти дівчинка чи хлопчик ?

- В якому змісті? - здивовано запитав Нейтан.

- У коромислі! - подумки відповіла я, але вголос сказала інше - ну, я звертаюся до неї "мила" як би маючи на увазі що це дівчинка, але раптом твоя сила чоловічого роду, я не знаю…

- Ти знаєш, що ти своїми питаннями здатна зламати будь-який мозок? - раптом розреготався Нейтан - але при цьому, я розумію, що ніколи такі питання мені ніхто ставив. Сила або тьма: в принципі так завжди вимовляють коли говорять про неї. Але я ніколи не думав про свою силу в жіночому роді!

Я дивилася на нього і бачила, як зараз він думає, намагаючись щось зрозуміти або зіставити. І таким він, мені подобався більше, ніж коли сидить тупо дивлячись в стелю. Зараз він живий. І якщо, для цього потрібно задавати дурні питання, то нехай так. Може в процесі я і зможу зрозуміти, що змусило його знову замкнутися в собі. А Нейт, ще кілька хвилин сидів пішовши в себе, а потім раптом вражено сказав: 

- Це вона! Моя магія дівчинка. Вмерти! Це ж треба було прожити більше трьох сотень років, щоб дізнатися що весь час всередині була протилежність?

- Я, рада що ти визначився! Як назвеш?

- Кого?

- Дівчинку.

- Ти мене добити вирішила? - примруживши одне око, запитав він - Я ще не відійшов від однієї новини, ти мене відразу збиваєш на  другу? Не хочеш на допити походити? Упевнений, три хвилини, і злочинці все викладуть як на духу - він уже відверто іржав.

- Ти гад, ти це знаєш?

- Мені говорили - хмикнув він, і запитав - а може ви домовтеся самі, як дівчатка?

- Ти мені пропонуєш дати ім'я твоєї магії? - тепер настала моя черга дивуватися.

- Ох, ти ж! Варто було все це вислухати і пережити, щоб побачити цей вираз на твоєму обличчі - не вгамовувався він - так, ви адже знайшли спільну мову. Хоча для мене до цих пір це загадка.

- Я, тобі дивуюся! Великий і жахливий Нейтан Де Перістон, гроза всіх злочинців імперії Наррісс і так тупиш - сміючись відповіла я - включайся, нарешті то! За яких умов твоя магія знаходить спільну мову з оточуючими?

- Аріна, те що вона тебе прийняла, це я зрозумів. Але, ти перша жінка яку ... - і він втупився на мене з широко відкритими очима, як ніби намагаючись щось розглянути - ні, тоді б ... але ж нічого немає…

- Нейт все в порядку? - дивлячись на нього, я почала боятися, раптом точно добила його своїми висловлюваннями.

- Так, просто дещо не стикується. Я повинен перевірити один момент, але як тільки буду впевнений, я відразу тобі повідомлю.

- Добре, я взагалі тебе просила зайти, щоб нагадати тобі про обіцянку…

- Що знову не пускати темряву? - гірко сказав він, перебивши мене.

- Ні, але якщо хтось навчиться спочатку дослуховувати, а потім задавати питання, то дурних питань буде менше - сказала я - ти говорив що допоможеш з балом ... ну, танці там, етикет…

- Пам'ятаю, там ще була сукня! - вже посміхаючись промовив він - із задоволенням допоможу.

- Дякую, але з сукнею я впораюся сама.

- Пішли обідати, а потім будемо займатися навчанням, добре?

- Так, а цей його гаднейшество вже пішов обідати до себе?

- Мені подобається як ти його обзиваєш, тільки при ньому, так не скажи - сміючись відповіла він - і так, Кріс пішов.

На кухні, як і очікувалось, були всі. На цей раз біля плити господарював Рігс, а Теодор був у нього на підхваті. Всі були похмурими, було видно, що їх думки зайняті пошуком відповідей на питання. Більш-менш спокійно виглядав тільки Леон, а Стів нервував більше всіх. Він крутив в руках вилку. Ну, як вилку, то що від неї залишилося. Вона, по всій видимості чимось перед ним завинила.

- Привіт хлопчики! У нас хтось помер? - весело промовила я - А я, що знову не в курсі?

На, що всі дружно стрепенулися, і почали посміхатися. Стів серйозно дивлячись на мене запитав:

- Помирилися?

- Майже - відповіла я, на що він кивнув і розслабився - Так, що з настроєм? Або це ви так засмутилися, що я не поїла вранці? Так це нічого, зараз все надолужу! Давайте, що у вас там напоготові? - хлопці вже відкрито іржали.

- Мені подобається твій настрій, Аріна. Гарна ідея! А з приводу того що сталося вранці, ти правильно кажеш: козел він і є козел! Не звертай на нього уваги, а то так недовго з голоду померти.

 Так жартуючи і сміючись, ми пообідали. Хлопці ділилися своїми планами на найближчі дні, які залишалися, до балу. Адепти збиралися на заняття. Ректор і декан, хоч вони і не хотіли, теж. Леон сьогодні чергував на прикордонні. А Нейтан, з найсерйознішим видом заявив:

- У мене практично кожен день розписаний по хвилинах: ось репетиторством вирішив зайнятися! Ну, танці, етикет там всякий - самі розумієте, справ по вуха.