Інна Романова - Мій випадковий чоловік, Інна Романова

- Костю, - тактовно вступив в діалог Богдан. - Ти сьогодні поводився як дурень, вибач, але це правда, - він поплескав мене по плечу, підбадьорюючи.

- Так а що не так? - я так до сих пір і не зрозумів, в чому ж була моя помилка.

- Ну, якби в моєї Олі запитав якийсь чувак, який має на неї види, чи моя вона дівчина, а вона не відповіла «так» на прямо поставлене питання, я чесно, теж би образився і причому сильно. А тут... Ці паскуди Женю принижували, а ти не те що не захистив її, ти навіть не відповів на просте запитання «чи твоя вона дівчина». Подумай головою, Костомаров.

 

І тут я зрозумів.

Я насправді не відповів, що Женя моя. 

Але в той момент, я не хотів свідомо приховувати наші відносини, просто був злий, задуманий і стурбований через все, що відбувається зі мною в плані кар’єри... А вийшло, як вийшло...

Але я обов'язково знайду свою дружину і вимолю у неї прощення.

 

Мені вистачило одного дня, щоб вивідати місце практики Климової, взяти квиток і знову в поїзд.

До знайомства з дівчиною, я на поїздах практично не їздив, а тепер майже кожен місяць.

Місць в купе не було, тому погодився на плацкарт... Та ще подорож, скажу я вам...

 

Женя Климова

Ми поселилися в одній кімнатці в гуртожитку заводу, бідненько, але чистенько, нам цілком підійшло для життя, ми народ простий.

- Полю, так що у тебе сталося? - ввечері за чашкою чаю ми зважилися відверто виговоритися.

- Він мене покинув. Сказав, що я можу занапастити своє майбутнє через нього. А я його так кохаю. Але в мене вже немає сили, нехай живе, як хоче. Відтепер ми чужі люди один одному.

- А мій хлопець приховує наші відносини, навіть після прекрасної відпустки удвох, він все ще не готовий зізнатися... Але ж об'єктивних причин для цього немає... Він просто хоче і далі гуляти наліво і направо. А мені таке не підходить...

Ми з Полею сумували, плакали і в кінці навіть сміялися... Відносини - це тобі не хімічні формули писати, тут все набагато важче.

Вранці ми заступили на зміну і почали працювати, все поки зрозуміло - відбір проб, пробопідготовка і титрування. Ніяких складних аналізів нам не довіряли, а ми і не сильно просили, в перший день треба робити те, що скажуть.

В обід пішли освоювати заводську їдальню - теж цілком собі нормально, - котлетка з пюре, салатик. Загалом, не помремо з голоду.

Раптово через гучномовець директор заводу попросив всіх зібратися в актовому залі після обіду.

Ми рівно 14:00 прийшли, як і всі, в очікуванні новин.

Коли зал був повний співробітниками, вийшов директор:

- Дорогі заводчани, у нас поповнення, дві молоді і перспективні дівчатка, і до однієї з них приїхав її чоловік, щоб попросити вибачення, давайте підтримаємо молоду сім'ю.

І на сцену виперся... Костомаров!!!... В костюмі, з величезним букетом польових квітів.

- Женю, я тебе дуже сильно кохаю!!! Вибач мене, будь ласка, я не хочу ні від кого приховувати наші відносини, ти - моя дружина, і не тільки на папері, а й у серці! Знаю, що образив тебе, вибач, але я чесно в той момент навіть і не зрозумів, що, по суті, не відповів на питання дівчат про наші відносини. Я у всіх своїх соціальних мережах змінив статус і на головну сторінку помістив наше весільне фото, а ще я розмістив на сторінці університету новину про те, що ми одружилися! І ти знаєш, вона буде закріплена ще пів року, так що всі-всі побачать про те, що ми - сім'я! І, вибач, будь ласка, але я подзвонив твоїм батькам і зізнався в тому, що ми давно одружені. Женю, ти готова змінити своє прізвище?

Він говорив, а я плакала...

Ну навіщо ж так пафосно ?! Міг же по-людськи все пояснити, а не робити шоу...

Але, поклавши руку на серце, мені було дуже-дуже приємно.

Поліна мене стукнула і вказала на сцену, мовляв, йди!

І я, на негнучких ногах, вийшла на сцену...

Костомаров просто добив мене, вставши на коліно, з обручкою в руці…

- Женю, чи готова ти стати моєю дружиною не на один рік, а назавжди? Терпіти мою нахабність, дивні жарти і нескінченне кохання?

Ну що тут можна сказати ?!

- Так, Костю, я згодна! 

Він одягнув мені обручку на палець, вручив букет улюблених квітів і поцілував, висловлюючи свою любов і пристрасть.

- Так, народ, любовний серіал підійшов до кінця, всі на зміну, і ви, дівчата, в тому числі. Відразу кажу, відпускати не має наміру! Відпрацюєте три місяці і одружуйтесь, скільки вашій душі завгодно! - сказав директор заводу.

Всі засміялися і не поспішаючи побрели в лабораторії.

Сподобався роздiл? Чесна оцінка допоможе авторові у написанні книги. Анонімно