Вольфґанґ Шивельбуш - Речі і люди. Есей про споживання, Вольфґанґ Шивельбуш

Babbage: Die Ökonomie der Maschine, Erweiterte und redigierte Fassung auf Grundlage der Übers. von G. Friedenberg aus dem Jahre 1833. Berlin 1999, S. 60 (Charles Babbage: The Economy of Machinery and Manufacture, 1833, in: The Works of Charles Babbage, vol. 8, ed. Martin Campbell-Kelly. New York 1989, p. 47).

271

John Ruskin: «The Nature of Gothic», цит. за: Elaine Freedgood: Factory Production in 19th Century Britain. New York 2003, р. 285.

272

Раскін: «Недосконалість… важлива властивість усього, що ми знаємо про життя… Ніщо живе не є або не може бути строго досконалим… Усунути недосконалість означає усунути виразність, обмежити зусилля, паралізувати життєву силу» (John Ruskin: Works of John Ruskin, vol. 10, ed. Edeward Tyas Cook/Alexander Wedderburn. London 1904, p. 203 f.). Вільям Морріс уважав недосконалість «особистим» внеском («почерком») ремісника, що виходить за межі чистого, тобто досконалого виконання задуму митця. «Майстерність має ціну тоді, коли привносить щось від індивідуальності майстра, крім усього, що становить мистецтво втілення задуму митця». (Цит. за: Elaine Freedgood: «“Fine Fingers”: Victorian Handmade Lace and Utopian Consumption», in: Victorian Studies, vol. 45, 2003, р. 632.)

273

Роздуми про те, як індустріалізувати споживання за моделлю виробництва, тобто колективно його організувати, знаходимо в утопічно-соціалістичній літературі ХІХ ст., починаючи з «Фаланстеру» Фур’є. Усі вони виходять із того, що індустріальна цивілізація робить людину-виробника дедалі однобічнішою, тоді як споживач стає все більш багатобічним. Як виробник людина замикається на одному-єдиному предметі, натомість як споживач вона перебуває «в прямому контакті з тисячею різних робітників у всіх частинах світу і завдяки своєму різноманітному споживанню надає прямого імпульсу, що пронизує всю індустріальну систему. Як виробник людина є “одиницею”, як споживач – “множиною”» (J. A. Hobson: Work and Wealth. London 1914, р. 110).

274

Цит. за: W. Schivelbusch: Geschichte der Eisenbahnreise. Mün­chen/Wien 1977, S. 65. Іще за 70 років до Пекера фізіолог Теофіль Бордьо (1775) говорив про завдавання шкоди тілесній гармонії великого міста, але без згадки про масу людей і подразнення як причини. У нього все походить від критичних органів тіла. Очевидно, тиск зовнішнього світу був іще не настільки сильним, щоб шукати причини в ньому. «Ті, хто живуть у містах… усі більшою чи меншою мірою перебувають під впливом пристрасті, що тримає під контролем здатність тваринної економії. Їх можна порівняти з лунатиками, чиї природні функції уповільнені й погано керовані… вони постійно зазнають тиску і роздратування, що йде від серця… або від шлунка; вони не мають ані сили, ані спокою, відчувають нудьгу, виснаження… ними володіє сум’яття почуттів, оскільки вони постійно турбуються про проекти, якими опікуються, переживають невдачі й негаразди, спричинені надмірною чутливістю» (цит. за: Anne C. Vila: Enlightenment and Pathology. Baltimore/London 1998, S. 47).

275

Georg Simmel: «Die Großstädte und das Geistesleben», in: Ders., Brücke und Tür. Stuttgart 1957, S. 240 f.

276

Georg Simmel: Philosophie des Geldes. München/Leipzig 1922, S. 512, S. 516, S. 519, S. 521. Наскільки живою поставала для економічної думки близько 1900 р. душа робітника, що переходить у продукт, показує спостереження Вернера Зомбарта: «Господарська діяльність може здійснюватися, звичайно, лише тоді, коли дух людини переходить у тілесний світ і впливає на нього. Будь-яка продукція, будь-який транспорт є обробкою природи, і у будь-якій роботі, звичайно, втілена душа» (Werner Sombart: Der Bourgeois. München/Leipzig 1913, S. 1).

277

Ibid., S. 512, S. 516.

278

Rainer Maria Rilke: «Brief an Witold Hulewicz», in: Rainer Maria Rilke: Briefe, Bd. 2, hg. v. Rilke-Archiv in Weimar. Wiesbaden 1950, S. 483.

279

Georg Simmel, ibid., S. 528.

280

Karl Marx, Grundrisse, ibid., S. 585.

281

Georg Simmel, ibid., S. 526.

282

Max Nordau: Entartung, Bd. 1. Berlin 1896, S. 73.

283

Max Nordau, ibid., Bd. 2, S. 528.

284

Джозеф Пакстон, творець Кришталевого палацу, був на той час одним із найвизначніших англійських архітекторів, що спеціалізувалися на оранжереях. При цьому слід згадати, що англійське поняття conservatory (оранжерея) значно ширше за поняття теплиці (англ. hot house) у первинному садівничому значенні. Conservatories (оранжереї) слугували не так для вирощування екзотичних рослин, як для їхньої експозиції в певному тропічному рослинному ансамблі. Гравійні доріжки, мармурові статуї, штучні пруди, струмки, водоспади та фонтани були необхідними складовими інсценізації. Остання conservatory, яку Пакстон збудував перед створенням Криш­талевого палацу і яка послужила йому моделлю для палацу, була скляна будівля для тропічної гігантської водяної лілії, що називалася Victoria Regia на честь королеви. Її сім’я було імпортоване з басейну Амазонки і вирощене у hot house Пакстона на очах у громадськості; вона вважалася наймолодшим ботанічним чудом світу.

285

Казковий блиск, про який ніколи не мріяли; Місце чудесніше, ніж будь-що з того, що ми пам’ятаємо; Викрадений із золотої країни «Тисячі й однієї ночі»; Обстановка арабських ночей, залита світлом якогось неземного ефемерного характеру, що радше нагадує про далеку чарівну країну, ніж про наш грубий матеріальний світ… Все разом виглядає, як чарівна фантазія (англ.). – Прим. пер.

286

«Fairy-like brilliance», «Ecclesiologist», цит. за: Isobel Armstrong: Victorian Glassworlds. Oxford 2008, р. 153. «A region still more dreamlike»: Elizabeth Eastlake: The Crystal Palace, 1855 (цит. за: Peter Gurney: «A Palace for the People», in: Victorian Prism, ed. J. Buzard/J. W. Childers/E. Gillooly. Charlottesville/London 2007, p. 138). Це стосується Кришталевого палацу, наново збудованого на іншому місці після Всесвітньої виставки. «Stolen from»: Sharpe’s London Magazine 1851 (цит. за: Isobel Armstrong, ibid., p. 142). «An Arabian Nights structure»: The Times, 15.1.1851 (цит. за: Isobel Armstrong, ibid., S. 117).

287

Gustave Claudin: L’Exposition à vol d’oiseau. Paris 1855, р. 7 (цит. за: Georg Maag: Kunst und Industrie im Zeitalter der ersten Weltausstellungen. München 1986, S. 81).

288

Richard Lucae: «Über die Macht des Raumes in der Architektur», in: Zeitschrift für Bauwesen, Jg. 19, 1969, S. 303 (цит. за: W. Schivelbusch: Geschichte der Eisenbahnreise. München 1977, S. 47). Асоціація з рідиною може стосуватися іншого скляного приміщення, що набувало дедалі більшої популярності починаючи від середини ХІХ ст. Подібно до того як оранжерея містила екзотичну рослинність, акваріум був місцем для не менш екзотичного підводного світу на європейській землі. Обоє вабили європейців багатьма сторонами. Теза Дарвіна щодо появи життя з води, імовірно, грала тут певну роль на підсвідомому рівні; океан виступав як засіб для подорожування і транспорту, що поєднував метрополії з їхніми «заморськими» (overseas, outre-mer) колоніями; перед багатством фарб і форм декоративних