Самовидець - ЛІТОПИС САМОВИДЦЯ

держалася при Дорошенку, которой часть Дорошенко при собі держал. Аже юже послі святой Покрови вишла орда кримская з Хмелничченком и Суховіенком на помоч їм з Ханенком против Дорошенка, а Дорошенко послал по білагородскую орду, которая юже не хана слухала, але паші силистрийского. И так Дорошенко з войсками козацкими и татарскими 2 притягнул 3 против Ханенка, которого Ханенко з запорожцами под Стеблевом споткал и так дал ему 4 бой, же мусіл Дорошенко в городі Стеблеві зачинитися, которого приступом Ханенко доставал и юж на валу козаки были 5. Аже Сірко с козаками и татарми наспішил білагородскими 6, додал 7 оному помочи, же орда кримская мусіла уходити, с которими Ханенко и Суховіенко на Запорожжа а Хмелничченко Юрась 8 з Уманя уходил, але оного білагородскіе татаре поймали и из собою запровадили до Білагорода, а оттуля 9, за причиною гетмана Дорошенка, до Царигорода запроважен и там зостал у неволі царской в Едикулі. А Дорошенко, змоцнившися тою ордою білагородскою, Умань опановал и там людей чолнійших вибрал до вязення в Чигирин, с которих и инних и потратил. А орду тую білагородскую постановил зімовати по усей Україні аж до Дністра 10, хотячи зімою ити Задніпря 11 воевати, що и росказал был орді купитися ку Мошнам перед Рождеством Христовим. Которіе любо скупилися были, але збунтовавшись, вернулися от Дніпра для того, же з оними не йшол гетман Дорошенко. И так где стояли, набрали ясиру и повернули 12 у свою землю, на которих посилав Дорошенко з жалобою до цара турецкого, але тое повернули в жарт, нікого не вернули, — кого узято, пропав, хиба кого викуплено.

Того ж літа патриярхове повернули з Москви, постановивши на Москві патриярху инного на патриярхи Никона місце 13.

1 У вид. Бодянського і в сп. Козельського: «не поїхавши».

2 Там же: «и татарми».

3 Там же: «потягнул».

4 Там же: «оному».

5 Там же: «були».

6 У вид. Бодянського: «з білагородскими ордами».

7 Там же: немає «додал».

8 Там же і в сп. Козельського: немає «Юрась».

9 Там же: «оттуда»; у сп. Судієнка: «оттоля».

10 У сп. Козельського: «Днепра».

11 У вид. Бодянського: «за Дніпр».

12 Там же і в сп. Судієнка: «где стоял, набрал ясиру и повернул...»; у сп. Козельського: «где хто стоял...».

13 У вид. Бодянського і в сп. Козельського: «патріярху инного на містце Никона».

Але тая 110 дорога нещасливая была патриярхом, бо александрийскій, идучи морем, померл 107, а антиохийскій як пришол в землю турецкую, то оного взято до Царигорода, и там много сплатився и заледво на своем місцу зостал, бо час немалій у Царигороді зоставал неспущенній 1.

1 У сп. Козельського: «непущени», у вид. Бодянського: «непущони».

РОКУ 1670

Гетман Дорошенко послал своего резидента до цара турецкого, и от того часу зоставали резиденти у турчина козацкіе.

Того ж року посилал метрополита киевскій Іосиф Тукалскій посланца своего Романа Ракушу, протопопу браславского, до святійшого патриярхи в Царигород о потверженя сакри на метрополію Киевскую, а то для того, же и єпископ Премислскій Антоній Виніцкій озивался 2 метрополитою киевским, и жебы один хто з них был метрополитом, а не два метрополити, чого ніколи 108 перед тим не бивало 3. Которого посланного святійшій патриярха Мефтодій не хотіл приняти без відомости цесарской, и так аж мусіл ехати до Солуня ку цесарові, от которого привізл писмо, также и от визира 4 до святійшаго патриархи, же позволено приняти. И так принят и соборне позволено и потвержено метрополію Іосифу Тукалскому. А жеби ніхто иншій не отзивался метрополитом и архиепископом киевским, тот же посланній протопопа браславскій 109 вивезл соборную клятву от святійшого патриярхи на задніпрянского 5 гетмана Демяна Многогрішного, которій в пиху вознесшися 6, легце 110 себі тое поважил, еще ся срожачи 7, але зараз оного Господь Бог скарал, же спадши з ганку, шию был зломал, же час немалій не могл говорити, що, пришовши до здоровя, не хотіл ся упамятати, що напотом оному нагородилось зле. Бо того року Задніпря зоставало у покою 111, а Запоржже, маючи себі кошовим Ханенка, послов своїх часто посилали до короля полского на тот час зостаючого Міхала з Вишневецких, и на Запорожже послове королевскіе по Задніпрю ходили; бо юж Дорошенко гетман цале держал с турчином. Любо то и коммиссію зложили были в Острозі, на которую козаки с Паволочи не хотіли ехати, неподобних річчей на коммисарах полских вимагаючи, а завлаща сенаторов у заставі жеби дано до Чигирина, которая коммиссія нінащо 8 зишлася 9. 111

2 Там же: «отзывался», у сп. Козельського: «Вініцкій».

3 У вид. Бодянського: «бувало».

4 У сп. Козельського і в вид. Бодянського: «цесаря».

5 У вид. Бодянського: «задніпрского».

6 У сп. Козельського і в вид. Бодянського: «поднесшися».

7 Там же: «грозячи».

8 Там же: «комисія ни нащо».

9 У сп. Судієнка: «зійшлася».

РОКУ 1671

Зараз на початку 1 гетман Дорошенко, юже будучи неприятелем короні Полской, послал до паши силистрийского, просячи о орду, жеби поспішала еще зімою на Україну. А поколя орда вишла на Україну, приехал у свою єпархію епископ лвовскій Іосиф Шумлянскій 2 до Могилева Дністрового, которого росказал гетман Дорошенко силою провадити в Чигирин зовсім, которого 3 и взято в Могилеві з великою жалостію усего народу, зостаючого на тот час у Могилеві, а звлаща под час ярмарку богоявленского. Которого, запровадивши в Чигирин, немного держачи, Дорошенко отпустил, за старанніем отца метрополити, а заледво у свої городи увойшол 112, бо зараз втропи и орду пустил за ним, же мало в неволю не впал. И так орда много шкоди в людех 4 учинила, и вернувшися, стояла по волости