Роман Росіцький - Лук Нічної Громовиці

регоче як навіжена.

— Юродивий гепнувся! — захлинаючись від сміху, ледь вимовила Інга.

За інших обставин ці слова не викликали б навіть посмішки, але зараз для Іри сказане Інгою було смішнішим за найкумедніший анекдот. По хвилі до реготу приєднався і Сашко Майданський. Усі троє не могли вгамуватися ще хвилин п’ять, додаючи жару слівцями на кшталт: «юродивий», «хоренький», «Гуфічок», а коли запаси веселощів вичерпалися, добру чверть години сиділи на березі й обговорювали щойно пережите, і та розмова ніби наповнювала душі нотками особливої радості.

Купалися до ночі, а коли, зморені, вилізли на берег і повитиралися, Інга раптом згадала про яблуневі пахощі. Вона дістала з пакета пляшечку і, змовницьки підморгнувши Ірі, спитала Сашка:

— А ти хочеш навчитися літати?..

Оглавление Розділ 1 Усе починається з неспокою Розділ 2 Грозовий вихор Розділ 3 Полювання на примар Розділ 4 Прорив Розділ 5 День розплати за гріхи Розділ 6 Пахощі яблуневого цвіту Розділ 7 Кіножурнал Розділ 8 Ми їдемо в Карпати! Розділ 9 Стріли майстра Хмарника Розділ 10 Суперагент показує зуби Розділ 11 Неспокійні дні Розділ 12 Повернення стріли Розділ 13 Терапія Розділ 14 Македонський Розділ 15 Снобачення Розділ 16 Конференція Розділ 17 Диверсія Гуфі Розділ 18 Останні акорди бадьорої симфонії навчального року Розділ 19 Суперагент завдає останнього удару