Стефані Маєр - Світанок

Ми не знаємо… — спробував заперечити я.

Ми справді не знаємо, — погодився Сем. — І в цьому разі ми не маємо права ризикувати з цим невідомим. Ми можемо дозволити Калленам існувати, тільки якщо будемо цілком певні, що їм можна довіряти, що вони не завдадуть клопоту. А оцьому… йому не можна довіряти.

Їм воно не подобається так само, як і нам.

Сем вихопив із моїх спогадів обличчя Розалії, її захисну позу — щоб усі побачили.

Дехто ладен боротися за оте, навіть не відаючи, що то є.

Та то просто немовля, чорт забирай!

Немовлям воно буде недовго, — прошепотіла Лі.

Джейку, друже, у нас великі проблеми, — мовив Квіл. — І їх не можна просто проігнорувати.

Ми роздуваємо з мухи слона, — заперечив я. — Зараз під загрозою хіба що Белла.

То її власний вибір, — зауважив Сем. — Але цього разу її вибір окошиться на нас усіх.

Я так не вважаю.

Ми не можемо ризикувати. Ми не дозволимо, щоб кровопивця полював у наших краях.

То звеліть їм забиратися, — мовив вовк, що був на моєму боці. То був Сет — ну звісно!

Щоб перекинути біду на інших? Коли кровопивці заходять на наші землі, ми вбиваємо їх незалежно від того, де вони полюють. Ми захищаємо всіх, кого можемо.

Це божевілля, — мовив я. — Ще сьогодні ми боялися поставити зграю під загрозу.

Сьогодні ми ще не знали, що наші родини в небезпеці.

Не можу повірити! Як ви збираєтеся вбити оту істоту, не вбиваючи Белли?

Жодного слова не пролунало, проте тиша була промовистішою за слова.

Я завив. Вона теж людина! Наш захист на неї не розповсюджується?

Вона й так помирає, — подумала Лі. — Ми просто прискоримо розв’язку.

Це була остання крапля. Оголивши ікла, я стрибнув геть від Сета — просто на його сестру. Я мало не вп’явся зубами в її ліву задню ногу, коли відчув Семові ікла на своєму боці — він тягнув мене назад.

Я завив від болю та люті й обернувся до нього.

Зупинись! — звелів він удвічі дужчим голосом Вожака.

На мить здалося, що піді мною підігнулися ноги. Я рвучко завмер, змушуючи ноги тримати мене хіба що зусиллям волі.

Він відвів погляд од мене. Лі, не смій виявляти до нього жорстокість, — звелів їй Сем. — Пожертвувати Беллою — це дуже висока ціна, і ми всі це визнаємо. Забирати людське життя суперечить усім правилам, які ми захищаємо. Важко робити виняток із цих правил. Тож ми всі оплакуватимемо те, що зробимо сьогодні.

Сьогодні? — шоковано повторив Сет. — Семе… гадаю, варто все ще раз добре обговорити. Принаймні порадитися зі старійшинами. Ти не можеш усерйоз штовхати нас на…

У цьому разі твою прихильність до Калленів ми не можемо підтримати. Часу на суперечки немає. І ти, Сете, вчиниш так, як тобі звелять.

Сетові передні ноги підігнулися, а голова схилилася під тягарем наказу Вожака.

Сем дедалі звужував коло довкруж нас двох.

Для такої справи потрібна участь усієї зграї. Джейкобе, ти наш найдужчий боєць. І ти битимешся разом із нами сьогодні. Я розумію, наскільки це для тебе важко, отож тобі доведеться зосередитися на їхніх бійцях — Емметі та Джаспері Калленах. Тобі не доведеться брати участь в… в усьому іншому. Квіл та Ембрі битимуться поруч із тобою.

Коліна в мене трусилися; я щосили намагався триматися прямо, а голос Вожака підкорював мою волю.

Пол, Джаред і я беремо на себе Едварда та Розалію. З тих відомостей, які приніс Джейкоб, я роблю висновок, що саме вони захищатимуть Беллу. Гадаю, Карлайл та Аліса теж будуть неподалік, а можливо, й Есме. Отож Бреді, Колін, Сет і Лі зосередяться на них. Якщо хтось звільнить собі дорогу, — ми всі вчули, як він спіткнувся на імені Белли, — ота істота — його ціль. Знищити істоту — наш головний пріоритет.

Зграя нервово завуркотіла на згоду. Від напруги на вовках наїжачилася шерсть. Кроки пришвидшилися, удари лап об солончак стали виразнішими, пазурі глибше вгрузали в ґрунт.

Тільки ми з Сетом не рухалися — як око в центрі виру вишкірених зубів та притиснутих вух. Сет ледь не торкався носом землі — його пригнув Семів наказ. Я відчував, якого болю завдає йому близька зрада. Для нього-бо це було зрадою — отого дня, коли ми згуртувалися, коли Сет бився обік Едварда Каллена, Сет став справжнім товаришем вурдалаків.

Проте в ньому не відчувалося спротиву. Він підкориться, хай як йому буде боляче. У нього немає іншого вибору.

А який вибір є в мене? Коли говорить Вожак, зграя слухається.

Сем іще ніколи так далеко не заходив у своїй владі; я був певен, що йому відверто бридко дивитися, як Сет укляк перед ним, мов раб. І він би ніколи не змушував його до цього, якби не був певен, що іншого виходу немає. Він не міг брехати нам, знаючи, наскільки тісно ми зв’язані у свідомості. Він щиро вірив, що наш обов’язок — знищити Беллу й те чудовисько, яке вона виношує. Відверто гадав, що у нас зовсім немає часу на роздуми. Він вірив, що заради цього можна й померти.

Я бачив, що він ладен зустрітися з Едвардом сам на сам; на погляд Сема, Едвардова здатність читати наші думки робила з нього найгрізнішого супротивника. І Сем не дозволить, щоб хтось інший піддався такій небезпеці.

Джаспера він вважав наступним серйозним супротивником, ось чому й звелів мені битися саме з ним. Знав-бо, що тільки я з усієї зграї маю шанси виграти цю битву. Найлегших противників він залишив наймолодшим вовкам та Лі. Маленька Аліса без свого дару провидиці не становила загрози, а з досвіду нашого союзу з вампірами ми знали, що з Есме нікудишній боєць. Із Карлайлом буде важче, проте його самого стримуватиме його власна ненависть до насильства.

Мені було гірше, ніж Сетові, коли я слухав Семові плани — він намагався обійти всі гострі кути, щоб дати шанс кожному члену зграї вижити.

Світ перекинувся з ніг на голову. Ще кілька годин тому саме я штовхав зграю на битву з вурдалаками. Проте Сет мав рацію — я не був готовий до війни з ними. Ненависть засліпила мене. Я не спромігся все зважити — в іншому разі я б усе побачив зовсім в іншому світлі.

Карлайл Каллен. Якщо поглянути на нього зором, не затуманеним ненавистю, ставало очевидно, що його знищення — то зумисне вбивство. Він був добрим. Добрим, як