Chris Jey - Between angels and demons, Chris Jey

- У вас вийшло, - зрадів Кріс. - Можемо повертатися?

- Так. Тільки прихопимо пасажира, – Данте обернулася до Ніколя. - Тут ти просто дух. Отже, можеш вселитись у мене. Так я тебе винесу з Чистилища. Як тільки застрибнеш у моє тіло, торкнися цього амулету. Все зрозуміло? – Фламель кивнув на знак згоди. - Артуре, скринька твоя. До зустрічі вдома.

За мить Кріс, Олсен і Артур прийшли до тями. Вони часто й важко дихали. В руках у Артура була скринька, яка сильно світилася.

- Вам вдалося, - зраділа Хлоя.

- Так. Але не знаю, як довго символи стримають Анахіт у цій коробці, – сказав Артур. - Ангели ще не повернулися?

- Ні. Ви перші. Чому Данте не повертається? - через секунду мисливиця прийшла до тями і стала сильно кашляти. – Що з нею?

- Намагається позбутися попутника, - відповів Олсен.

- Нарешті свобода, - Ніколя Фламель радісно потягнувся. – Дякую за допомогу, люба пані.

- Мене звати Данте. Більше ніколи не дозволю якимось чоловікам залазити в мене, - кашляючи, мовила мисливиця. - До речі, Фламель, тут ти безтілесний дух. Я б порадила тобі якнайшвидше знайти тіло. Але щойно померлого. Інакше я тебе відправлю знову до Чистилища.

Пекло. 20:02

- І яка твоя умова? – спитав Гавриїл.

- Я вирушу з вами, прихопивши з собою кілька своїх демонів.

- Навіщо тобі це? – поцікавився Михаїл.

- Вважайте мене сентиментальним, але я занудьгував за рідними, - посміхнувся Люцифер. – До того ж вам знадобиться моя допомога, щоб знову закрити Анахіт. І так, я хочу особисто вбити Табріса. Розумієте в чому річ, після його такого підступного плану тут, в Пеклі, я почав втрачати свій авторитет. Все частіше я чую від своїх підопічних нотки сумніву у силі їхнього полководця. Тобто, в моїй.

- Тобі це нічого не нагадує? - запитав Люцифера Гавриїл. – Так починалося твоє повстання проти Батька. Боїшся, що тебе знову скинуть?

- Я нічого не боюся. Забув, брате?

- Ти віддаси Анахіт за дозвіл ходити планетою, вірно? – перепитав Михаїл.

- Ну, дозвіл твій мені не потрібний. Це, швидше, ввічливість. Я й так можу вийти будь-коли.

- Хіба? Певне, саме через це ти чекав, щоб Камаель знищив печатку, яка тебе стримувала. Чи не так? – продовжив Михаїл.

- Впіймав мене, - посміхнувся Люцифер. – Цей ваш запобіжник для мене. Він просто стримує усі мої сили. Я можу покинути Пекло. От тільки не буду таким сильним. І взагалі, мені і в Пеклі добре. Всі ці крики людських душ заспокоюють мене. Так що, умови моєї угоди приймаються?

- Ні! – обурився Гавриїл.

- Так, - погодився Михаїл. - Але не більше п'яти демонів піде з тобою. Де Анахіт?

- Як тебе легко вмовити, братику, - Люцифер розплився в посмішці. – Вона тут. Слідуйте за мною, - батько всіх демонів пішов довгим коридором. Архангели пішли за ним.

Вони опинилися у невеликій кімнаті, розміром не більше ніж 12 квадратних метрів. Серед неї стояла клітка, всередині якої була друга частка Анахіт. Ось тільки випромінювала вона чисте зло та руйнування. Михаїл підійшов ближче до неї і дістав другу скриньку із символами.

- Відкрий клітку, – попросив Михаїл Люцифера. – Інакше її не перенести до скриньки.

- Впевнений? Це єдине, що відокремлює Анахіт від убивств.

- Впевнений. Відкривай, – Михаїл почав читати заклинання. З відкритої клітки Анахіт перенеслася до скриньки. - Тут ми закінчили. Дякую, – Михаїл та Гавриїл пішли до виходу.

- Час пішов. Побачимося по той бік. Чи не так? – посміхався Люцифер.

- До зустрічі. І так, візьми з собою Веліала. А то повернешся, а він уже править Пеклом. І ти будеш знову зраджений, – відповів Гавриїл. За кілька хвилин архангели були в кімнаті разом з усіма.

- Дістали? - спитала Хлоя.

- Так. Ось, - Михаїл поставив скриньку поряд із тією, що принесла Данте.

- У мене все готове, - до кімнати зайшла Айра. – Я зробила тимчасовий сосуд.

- Тепер чекаємо Кема та Каю.

Ніфльгейм. 20:02

- Джейд? - здивовано запитав Кем.

- Залежить від того, хто питає? - не зводячи очей з валькірії, відповіла незнайомка.

- Твій знайомий, Кем. Як ти знайшла мій притулок?

- Серйозно? Я ж неперевершена Джейд! Привіт, Камаель, - Джейд сховала зброю. – Яким вітром?

- Потрібна твоя допомога, - продовжив Кем. - Допоможи здолати Табріса.

- Табріса? Щось дуже знайоме. О, він мене закинув сюди. За допомогу вам. Забув?

- Ні. Тому і прийшов до тебе. Потрібно, щоб ти на якийсь час поглинула силу Анахіт.

- Що? Анахіт? Ти жартуєш? Ти не жартуєш. Ні. Я на таке не погоджуюся.

- Значить, ти залишишся тут, - озвалася Кая.

- А це ще хто така?

- Друг, - відповів Кем. - Так, я теж проти звільнення Анахіт. Але вони єдине, що врятує світ. Джейд, ти з нами або залишаєшся тут.

- Сучка Табріса замкнула мене тут. Я не зможу покинути Ніфльгейм. Вона закрила для мене вихід.

- Дехто в нашому світі відкрив браму для тебе, – розповіла Кая. - Ти зможеш покинути цей світ.

- Тоді, що заважає мені зробити це зараз. Бувайте, простачки, - Джейд спробувала переміститися. Але не вийшло.

- Поспішаєш кудись? - поцікавився Кем і підійшов ближче до Джейд. - Думаєш, ми не передбачали такої твоєї поведінки?

- І що ви зробили? Пастку під шкірою не зрозуміло чого? - Джейд відвернула те, що лежало на підлозі. – Ні. Тоді як ви мене тримаєте?

- Поки ти багато говорила, я підкинула тобі одну річ. Швидше, навіть розчинила в тобі, – посміхнулася Кая. – Без мене поруч ти не зможеш пересуватися.

- У тебе є шанс помститися Табрісу та Рейвен, – продовжив Кем. - Вибір за тобою.

- Анахіт із мене витягне всю енергію. Навіть якщо я тільки трохи її сили поглину. Дякую, що ви мені так сильно довіряєте, але жити я ще хочу.

- Ми маємо страховку на той випадок, якщо щось піде не так. Ти залишишся цілою і неушкодженою, – у розмову втрутилася Кая.