Ніка Сасс - Міст: Подарунок з минулого, Ніка Сасс

- Тато! - підбіг малюк до Вітренка, коли побачів батьків у холі.

- Привіт, Дань! - він підхопив його на руки і закружляв. Хлопчик щасливо сміявся. - Я теж скучив. - промовив він, хоча дивився в цей момент на Агату.

- Ти, знаєш, в нас ялинка ще не прикрашена. - зізнався з сумом Данилко, коли вони вже йшли до авто.

- Як таке сталося? - з награним подивом спитав чоловік, всаджуючи малюка в автокрісло. 

- Я хотів, як в кіно, прикрашати ялинку всім разом, і з тобою. 

- Гаразд. Тільки мені спочатку треба буде поїхати і заселитися в свій номер в готелі і залишити валізи, а тоді можна і ялинку прикрашати.

- Ма-ам, а чому тато буде жити в готелі, а не в нас? - запитав у Агати, чим спантеличів її.

- Ну...- розгубилась дівчина.

- Так буде зручніше. І номер вже оплачений, а викидати гроші на вітер не дуже добре. - втрутився Вітренко, рятуючи ситуацію.

- В нас дуже зручний диван у вітальні, він розкладається.

- Наступного разу буду про це знати. - він підморгнув малому крізь дзеркало.

Стас завіз Агату з сином додому і поїхав у готель. Вони домовились, що він за пару годин приїде до них прикрашати ялинку.

 

***

 

Агата з Данею тільки закінчили вечерю, коли почули дзвінок у домофон.

- Це тато! - вигукнув хлопчик і побіг до дверей. Агата йшла слідом, щоб відчинити.

- Заходь. Ми щойно повечеряли та якщо ти голодний...

- Дякую, я повечеряв у готелі. - відповів Стас із посмішкою, знімаючи верхній одяг. - У вас затишно.

Він пройшов у вітальню тримаючи за руку сина.

- Це наша ялинка! - промовив малюк. - Правда, гарна?

- Так. Дуже. - і знову він дивився на Агату, яка миттю зніяковіла і, зробивши вигляд, що їй терміново щось потрібно на кухні, вийшла з вітальні.

- Дивись, як багато іграшок і прикрас! Це треба все повісити на ялинку. - говорив повчальним тоном хлопчик.

- Ого! В нас багато роботи! Ти впевнений, що ми впораємось? - спитав жартівливим тоном чоловік.

- Нам ще мама буде допомагати. Так, мам? 

- Що, сонце? - Агата повернулась у вітальню і розгублено подивилась на них.

- Ти нам допоможеш?

- Так, звісно.

Здебільшого прикрашали ялинку Стас разом з Данею, Агата ж подавала прикраси, або приносила воду, щоб два робітника могли попити. Потім задзвонив її мобільний і вона вийшла на кухню, щоб відповісти. 

- Так, Семе. Привіт. - відповіла вона на дзвінок, сідаючи на підвіконня.

- Які плани на завтра на вечір? 

- Ну крім того, щоб купити подарунок сину на Різдво, поки що нічого не планувала.

- Тоді я тебе вкраду. В нас буде корпоративна вечірка в компанії, хочу щоб ти була моєю парою. Згодна?

- Добре. Думаю, що зможу з тобою...

- Агата, ми не можемо знайти зірочку на верхівку...- увірвався на кухню Стас.

- Це хто? - пролунало в слухавці обурено.

- Зачекай хвилинку. - Агата прикрила динамік рукою. - Я за пару хвилин підійду і знайду. Окей? - Це вже було сказано Стасу.

- Окей, - відповів Вітренко, трохи роздратовано і вийшов з кухні.

- Я тут. 

- Що це за мужик у вас вдома у такій порі? - знов запитав Сем з нотками незадоволення.

- Це батько Дені, приїхав на свята. Зараз вони разом прикрашають ялинку. Дені щасливий. 

- Мені це не дуже подобається. Він же не у вас буде жити? Він до тебе не чіпляється?

- Ні, він допоможе прикрасити ялинку і повернеться до себе в готель. І ще раз ні, в нас суто дружні стосунки, облиш.

- Але на завтра все в силі?  Я вже скучив.

- Так. Попрошу Стаса побути з малим, няня поїхала до родини в інше місто.

- Тоді до зустрічі, принцесо.

- Так, побачимось, Семе. - вона натисла на відбій, потім глибоко вдихнула і видихнула, щоб заспокоїтись. Їй здалося, що Стас навмистне зайшов посеред розмови. 

Коли Агата повернулась до вітальні, то зірка вже була на верхівці, як і світодіодна герлянда. 

- Як гарно. - промовила, дивлячись на ялинку. - Сонечко, ти молодець, але вже пізно і треба йти в ліжечко.

- Тато теж молодець, він мені допомагав. Можна він мене спати вкладе? - і подивився на неї такими оченятами, що відмовити було просто неможливо.

- Добре, але обіцяй, що заснеш швидко. Татові теж треба відпочити з дороги.

- Так! Ходімо, татусю. - Даня взяв за руку батька і повів до своєї кімнати.

Агата ж залишилась у вітальні, прибрала пакування від герлянди і коробку від іграшок. Потім сіла на диван і почала передивлятись в телефоні свій робочий графік на Свята. 

- Даня спить, - тихо промовив Стас, зупинившись у дверному отворі. - Я піду.

- А. - дівчина підвелась, щоб провести його до передпокою. - Так.- відповіла, та згадала про обіцянку Сему. - Ти завтра зможеш з Данею посидіти ввечері?

- Без проблем. - швидко відповів, а потім подивився пимружившись. - Саймон, чи не так?

- Він Сем, і так, у мене побачення. - її трохи збентежив його відвертий погляд.

- Завтра ти працюєш? - Стас вже вдягнув пальто і затримався у дверях, чекаючи відповіді.

- Ні, в школі мистецтв вже почались канікули. Тоді до вечора?

- Так. Доброї ночі.

- Добраніч.

Агата закрила двері і пішла в кухню, щоб попити води. Сівши зі склянкою на підвиконня, подивилась у вікно і побачила як Стас попрямував до авто на тому боці вулиці. Перш ніж сісти в автівку, він підняв голову і подивився на її вікно. Агата не включала світло, тож він не міг її бачити, та дивився саме туди, де вона сиділа, наче знав, що вона там. 

Подякуйте авторові вподобайками і додавайте книгу до бібліотеки, щоб не пропустити оновлення))

Ваша Ніка ♥