Ніка Сасс - Міст: Подарунок з минулого, Ніка Сасс

Розділ 24

Агата з самого ранку була дуже знервована. А після чотирнадцятої години це знервування почало зростати. Проводячи уроки дітям, вона була незосереджена і раз у раз поглядала на годинник, адже Стас не знав адреси школи сина.

 

В неї залишилося останнє заняття на сьогодні, а тоді вже можна їхати до Дані. Поки дівчата виконували вправи на розтяжку, Агата дістала з сумки телефон. Її здивувало, що від Вітренко й досі не було жодної звістки. “Міг би хоча б подзвонити чи написати, щоб повідомити про свій приїзд” - крутилось в її голові. Повернувшись до учениць, Агата пропустила той момент, коли двері класу прочинились.

 

Стас дізнався назву школи мистецтв від Данилка, тому щойно приземлився і пройшов всі необхідні процедури в аеропорту, він орендував авто і відправився до колишньої. Зараз же, спостерігаючи крізь прочинені двері за її рухами, мімікою, він згадував як вперше побачив її в танці. Тоді, шість років тому, вона здалась йому неземною феєю.

 

Агата зробила пірует і її очі зіштовхнулись з бурштиновим поглядом Вітренко. Вона аж трохи сіпнулась від несподіванки.

- Дівчатка, працюємо далі, я зараз, - промовила гарною англійською до своїх вихованок, прямуючи до дверей. - Привіт.

- Привіт. Даня казав мені назву, тож я погуглив і ось я тут. Зачекаю, поки ти закінчиш. Я на авто. - він продовжував дивитись на неї, трохи схиливши голову.

- Гаразд. В холі є диван і крісла, можеш почекати там. 

- Я бачив кав’ярню за рогом, тому зачекаю там. Вип’ю кави і щось перехоплю, - відповів він з усмішкою, торкаючись рукою потилиці.

- Добре. Наберу, коли звільнюсь. - Агата рефлекторно усміхнулась у відповідь.

 

За півгодини вона вже вийшла з будівлі школи мистецтв і дістала телефон, щоб подзвонити Стасу, та не встигла, бо побачила його біля автомобіля на зворотньому боці дороги. Він стояв спершись на капот автомобіля і дивився на неї. Їй доволі незвично  було його бачити в джинсах, замість костюму, з ділового стилю залишилось лише пальто, волосся теж було в легкому безладі, а на підборідді неголеність. Під очами чоловіка пролягли тіні, мабуть, знов працював над якоюсь справою, забувши про сон. Дочекавшись зеленого світла, Агата рушила на інший бік дороги. На ній була дута курточка блакитного кольору і чорні широкі джинси. Вже майже подолавши відстань між ними, дівчина послизнулась і ледь не впала, та Стас підхопив її за руку і притис до себе.

- Дякую, - відповіла вона, підіймаючи погляд, і  швидко відсторонилась.

- Не дякуй. Ми ж встигаємо? - спитав Вітренко, відчиняючи для неї передні двері авто. Потім швидко обійшов автівку і сів на водійське сидіння.

- Так, ще півгодини, нам туди їхати хвилин десять. - промовила Асецька, дивлячись на те, як він заводить машину і починає рух. А озирнувшись назад, вона помітила дитяче автокрісло.

- Кажи адресу, а то я не запам’ятав. Малий казав вчора, - він приготувався вводити адресу в навігатор на телефоні, скосивши на неї погляд.

Агата продиктувала адресу і, пристібнувши свій пасок, втупилась у вікно. 

Вони й справді досить швидко доїхали. Агата вийшла першою, не чекаючи коли їй відчинять двері. На що Стас тільки примружив очі і похитав головою на знак несхвалення такого її вчинку. 

- Я проведу тебе до зали, а потім побіжу до Дані. Треба перевірити чи впорався він сам із костюмом.

- Без питань. - відповів Стас, притримуючи для неї двері.

Вони пройшли довгим коридором школи і піднялися сходами на другий поверх. Там одразу стало зрозуміло, що планується якась подія, адже всюди метушилися діти в костюмах і їх батьки, вчителі. Агата вказала на двері зали для чоловіка, сама ж пішла в клас, який слугував перевдягальнею і репетиційною, шукати сина.

- Сонечко, я прийшла. - підійшла з усмішкою до хлопчика.

- Добре, мам. Я вже все вдягнув, подивись чи все гарно? 

- Ти мій розумничек. Так, все добре, давай тільки комір трохи поправлю. Ось тепер ідеально.

- Тато приїхав? - запитав малий з такою надією в очах, що в Агати ледь не виступили сльози від розчулення.

- Так, маленький. Він вже в залі, чекає на твій виступ. Тож не хвилюйся. 

За пару хвилин вчитель, що керував виставою, попросив всіх батьків пройти в глядацьку залу, і Агата вийшла. Зайнявши місце поряд зі Стасом, помітила, що деяки матусі кидали на нього зацікавлені погляди. Так, це вперше, коли вона прийшла на свято з кимось крім Оскара. Певно тепер підуть чутки про нового залицяльника. Тому що дівчина, більш ніж впевнена, що всі вважали батьком Дані Оскара. Агаті ж не було діла до того, що про неї подумають інші, головне щоб це не зачипало сина. 

 

 

Стас, здавалось не помічав цієї уваги, щось швидко друкував у телефоні. Коли розпочалась вистава, то вся його увага була направлена на сцену, де за кілька секунд з’явився Данилко. Малюк швидко поглядом знайшов батьків і, усміхнувшись, почав промовляти свої слова.

- Він дуже талановитий, - промовив Стас, нахиляючись до Агати.

Його парфюм тієї ж миті забив памороки. А від шепоту у Агати побігли мурахи від потилиці і розбіглися всім тілом.

- Так, - відповіла вона з придихом від цих відчуттів, і спробувала відсунутись на допустиму відстань, але Стас, як на лихо, підсів ближче. Їхні ноги торкались і це дуже відволікало від споглядання вистави.

 

Коли вистава закінчилась і маленьки артисти вийшли на поклон, то Агата ледь стримала вигук полегшання, адже тепер всі зможуть вийти із зали, і вона покине свою випадкову пастку. До того ж, скоріше за все, Стас, певно, захоче поїхати до себе в готель, щоб відвезти речі і відпочити. Вона сподівалась, що вони не побачаться вже до завтра. Натовп з батьків попрямував до виходу і Агату притиснули до Стаса. А тоді він взяв її руку у свою. Вона хотіла якось заперечити, та вирішила, що це того не варте. Пару хвилин такої близкості вона в змозі витерпіти. Тим більш, їм доведеться весь час, що він буде у Лондоні комунікувати заради Данилка. 

‍​‌‌​​‌‌‌​​‌​‌‌​‌​​​‌​‌‌‌​‌‌​​​‌‌​​‌‌​‌​‌​​​‌​‌‌‍