Шаграй Наталія - Відьма. Темна спадщина , Шаграй Наталія

- Ти звідки береш цю всю інформацію?

- Сьогодні був довгий день й дуже приємний доктор історичних наук, професор кафедри етнології та краєзнавства, який відкрив багато нового для мене.

- І що професор? – пожував він губу.

- Неймовірно обізнана людина.

- А тобі такі подобаються… – стиха буркнув він.

- Професору 65, – давлю я посмішку.

Ця інформація йому подобається значно більше, бо аж лицем світлішає.  

-  Так і тут я підозрюю якась буде каверза? – насупився він.

- Так от, вірування. Вірування різних народностей мають свої унікальні риси, обумовлені історичним розвитком, культурними особливостями, географічними умовами та соціальними структурами. Наприклад, стародавні слов'яни мали політеїстичну релігію, в якій поклонялися багатьом богам і духам природи. А основними релігіями Японії є буддизм та синтоїзм. Синтоїзм – традиційна релігія Японії, що фокусується на поклонінні численним камі (духам і божествам).

- Слухай, я тебе по окремості наче розумію, але щось ніяк не можу зв’язати в одне…Ти зараз ніби кажеш, що оті понад 130 народностей мають свої вірування. Так?

- Так! – підтвердила я його слова.

- Тоді, що це виходить, що є понад 130 варіантів звідки взявся той амулет?

- Гадаю, що навіть більше, бо у різні часи були різні вірування. Проте, нам відомий плюсмінус час виготовлення того амулету.

- Угу. І судячи з того часу, то раніше за той амулет жили лише динозаври, – скептично загнув він брову.

- Ну зате їх ми можемо сміливо викреслити зі списку наших підозрюваних, - буркнула йому у відповідь.

- Назаводять цих магічних предметів… – пробурчав він, підперши щоку рукою.

- Ну вони є й досі… – виразно повела я очима.

- Це що, наприклад? – глянув на мене з викликом.

- Рушник.

- Що рушник? – здивувався він, розтягуючи слова, наче розмовляє з дитиною.

- Весілля. Традиція застелити рушник під ноги молодим.

- А магія де?

- Рушник – це важливий оберіг. Ляльки-мотанки – це обереги, які символізують продовження роду та захист від злих сил. Мак розсипали довкола дому або на порозі для захисту від злих сил. Писанки – використовувалися, як обереги. Часник використовували, як захист від нечистої сили.

- Гей! Перестань ламати мої життєві устрої, – простогнав він, закотивши очі.

- У слов’ян ще була величезна кількість амулетів, які використовувалися, як обереги. Як захист від зла, від хвороб, від ворогів, для залучення благополуччя, мужності, сили.

- Так! З амулетом все складно. А з привидом що?

- З привидом... – зітхнула я, дивлячись кудись в сторону. – Все ще глухо, як у тумані.

- Ти його розвієш?

- Туман чи привида? – уточнила я.

- Ти й таке можеш, так? – почухав він свою лису голівоньку.

- Допускаю…

- А що стримує?

- Невпевненість в результаті. І з привидом то буде трохи не гуманно.

- Ну раз не гуманно… – знизав він плечима.

- А як твої справи? Вдалося щось дізнатися про того безвісти зниклого Андрія Данилюка?

- Угу! Такого персонажа не існує в природі.

- Поки він єдиний мій реальний підозрюваний. І він мені потрібен. То як його можна знайти?

- Солоденька, я зрозумів завдання. Над ним працюю. Проте, є певні складнощі.

- Гаразд, може спробувати пошукати, як з Єлисеєм? – промимрила я

- Дай мені трішки часу. А потім спробуємо твій варіант. Добре?  

- Добре! А про дівчину щось вдалося дізнатися?

- Ти знаєш, рідна, мої можливості трохи обмежені, – трохи з сумом сказав він. – Проте, дівча в криміналі не було замішане. Максимум, її короткий досвід роботи в контакт центрі. Якоїсь спадщини на ній теж немає. Її мати щось там мутить з товаркою, але то таке незначне, з розряду пару копійок до зарплати. Її батько запійний алкоголік, але тихий. Напився й спить. Її родичі живуть в Черкаській області. Якихось родинних стосунків вони не сильно не підтримують.

- А контакт центр - це там де гроші видурюють в людей? – задумливо потерла я свого лоба.

- Це там. Але дівча вистачило на місяць такої роботи.

- Вона могла нарватися на когось?

- Та нарватися можна й просто на вулиці на когось косо глянувши. Особливо зараз. Просто розправа була б швидка й не така мудрована.

- А ну це так, – зважила я нашу загальну знервованість.

- А в тебе які думки є, чого ця дівчина, а не якась друга? – зиркнув на мене Зорян.

- Вона самотня. Явно мріє про велике почуття у своєму житті. Хоча з іншого боку аби з ким вона теж не буде. Он, вони з Єлисеєм, таке мочать. Цей не довіряє нікому живому. До того як дядько зібрався його в жертву принести він був в стадії хлопця якого всі хочуть, бо у нього молодість, багатство, гожий писок. Після етюда з дядьком він різко подорослішав, обріс жирними комплексами й завів глобальну недовіру до людей.