Таміла Калас - Ректор , Таміла Калас

Незважаючи що я не дуже виспалась, на ранок спішу до Університету навіть не снідаю і не чекаю на Віолетту, йду зразу на маршрутку від вчорашнього настрій поганий,тепер Ковалюк мені бридкий, його поступок перекреслив симпатію до нього, я не сподівалася що Ігор на таке здатен - взяти дівчину силою, правду кажуть "Від кохання до ненависті один крок" А у мене від байдужості до ненависті, не хочу навіть думати що колись цей хлопець подобався.

Виходжу на зупинці та йду до Закладу, озираюсь у сторони, а раптом мене підстерігає Ковалюк, від страху він скрізь мені ввижається, хоч ще надто рано і студентів не так багато, заходжу до Університету і направляюся до кабінету Павлака, але раптом із закутка з'являється Ковалюк та загороджує собою шлях, різко ловить руками мене за плечі, від несподіванки серце починає сильніше стукотіти, Ігор почав поводиться як Маніяк, ми спиняємось недалеко від дверей Ректора, ще б бракувало аби нас побачив тут Павлак, я взагалі не хочу, щоб він дізнався про вчорашнє.

- Цікаво до кого ти так стрімко поспішаєш? - Запитує хлопець.

- Яке твоє діло. І взагалі, коротше я вирішила ми більше не можемо з тобою зустрічатися.

Ігор нахиляється в притул до мене, мої очі стикаються з карими злими очима.

- Побачиш, ти будеш моя, рано чи пізно, а він - Ігор виставив вказівного пальця у бік дверей Ректора - Просто зникне.

- Добрий Ранок! - Чую за спиною бадьорий голос Павлака.

Ігор відпускає мене та на крок відступає, я розвертаюсь на місці, Ігор Семенович швидко зближається та стає поруч.

- Яка зустріч - Павлак усміхнено розглядає Ігоря та переводить увагу на мене - Напевно це вже доля здибатися нам у трьох, але на жаль мої принципи, як і я - Застарілі.

- Ігор Семенович, видно Таміла вам не сказала, ми зустрічаємося, і вона моя дівчина - Вирішив нагадати Ковалюк.

- Угу, та ти що - Павлак смикає до верху брови та різко відштовхує Ігоря до стіни, затискає його рукою біля грудей та шиї.

- Ігор! - Вигукую та намагаюся за плече відтягти Ректора - Ігор Семенович зупиніться!

Бачу як Павлак розізлилася не на жарт, він ціпко затиснув пальці в інші руці.
Ковалюк довго не стоїть на місці й намагається ривками звільнитися з під руки Павлака, також хапає його за комір пальта, за боротьбою вони обоє опиняються біля вікна на проти.

- Та тобі не жити "Мразь"! У мене є докази, вчора ми з Тамілою провели вечір разом! - Вигукує Ковалюк.

Павлак затискає хлопця до підвіконня та б'є по підборіддю.

Я намагаюся їх розборонити, на мої крики збігаються декілька дівчат з хлопцями. Студенти розтягують бійку, кожного учасника відтягують по сторонах.
Ректора тримають за руки та плечі двоє студентів, я стою біля вікна і важко дихаю та тремчу, обома пальцями тримаючи біля скроні.

- Все, все хлопці я заспокоївся! - Уривками видихає Павлак, і його відпускають. На пальті Ігоря відірвані два верхні ґудзики, а на голові трохи розпатлане волосся, видно як від емоцій надимаються його груди й у погляді досі застигла лють.

Ковалюк знову наближається до Ігоря і з кишені виймає мобільний, та показує фото прямісінько перед його носом.

- Що це?- Павлак люто вихоплює мобільний з рук Ковалюка, уважно вдивляється на екран.

Я підходжу до Ігоря Семеновича і бачу знімок де Ковалюк за столом у нас на кухні, цілує мене, якраз те фото що зробила Карина.

- А ви Ігор Семенович далі подивіться там ще багато чого є цікавого - Підказує Ковалюк та хитро косить на мене погляд підступно посміхається.

Я блідну в моменті Павлак розглядає наступні знімки й з недовірою мигцем дивиться на мене, повертає телефон власнику.

- Це правда? - Суворо з'єднує брови на мене, та випрямляється у плечах.

Я не звикла бачити його настільки злим, видно як пульсують його скроні, Павлак нервує, я мовчки переводжу подих та опускаю до низу очі.

- Так, але це не...

- Ясно, шукала спонсора, щоб оплатити борги - Павлак прямує до свого кабінету та заходить.

- Ігор! ... - Спішу за ним, і також заходу до кабінету.

Ми зупиняємося серед приміщення один на проти одного.

- Який я тобі Ігор, - він хмикає обличчям до низу, а потім усміхнено зависає на мені, ніби щось згадує - Одна приходила до мене, і я думав що ревнує, а виявилося моя колишня дружина хотіла аби її додатково трахав мій студент. А ти зайчику вирішила що я закохаюся і впаду до твоїх ніг Таміла? - Ігор  глянув на елітний годинник на зап'ястку- Вибач у мене зараз нарада.

Ігор знімає з себе верхній одяг та кладе до високої шафи, я досі мовчки стою.

- Все сталося випадково, коли я повернулася до дому, Ковалюк вже сидів з дівчатами на кухні, я не могла нічого зробити, потім ми всі разом поїхали у Караоке. Гроші які ви дали я звичайно поверну, і ваші прикраси завтра принесу - З сумом йду до виходу.

- Стій! - Ігор зупиняє мене біля дверей та грубо бере за ліктя, розвертає на місці, його очі стрімко впираюся у моє лице - Хочеш зробити мене винного? Таміла мені не двадцять як йому, я вже за старий, щоб вірити у твої казки. Виходить коли він тебе трахне, якщо ще цього не зробив, ти мені скажеш "Я нічого не могла вдіяти, так випадково вийшло"

- Відпустив мене! - Відказую крізь зуби, - І більше ніколи не торкайся, не хочу бачити тебе. Ненавиджу! - Стримуюсь, щоб не заплакати, відчуваю як до горла підбирається ком, а в очах майже з'являються сльози.

- Ненавидиш? - Ігор сильніше стискає мою руку, та затискає мене у дверях, нахиляється до губ, щоб поцілувати, я відхиляюсь у сторону.

- А що Ковалюк вже тебе так добре вимахав що ти більше не хочеш?

Із запалом замахуюсь долонею по його щоці, але пальці сковзають по губах.

Павлак відразу відступає та торкається рукою рота, а я швидко виходжу, і йду до вбиральні умиваю лице холодною водою намагаюся заспокоїтись.

Рівно зі дзвінком заходжу до аудиторії, та сідаю біля Віолетти, помічаю на собі осудливі погляди, чутки дуже швидко розбігаються, тому думаю про ранкову сутичку вже всі знають. 
Після першої пари наступна з Павлаком, тому коли він з'являється в аудиторії я весь час дивлюся до низу, Ігор дає для всіх усне завдання, а сам сідає за стіл переглядаючи щось у комп'ютері.