Кетрін Огневич - Між нами контракт, Кетрін Огневич

Розділ 18

Влад

Після того, як Крістіна вийшла з їдальні, я одразу ж попрямував до Артура.

— Ну що, як думаєш, скоро її накриє?

— За ідеєю, так. Адже вона випила цілу склянку, тож снодійне вже має почати свою дію, — відповів друг, від чого я задоволено посміхнувся. Так, Крістіна, швидше за все, не зрадіє, коли дізнається, що ми зробили з її кавою. Але що вдіяти? У мене не було вибору. Мені потрібно було терміново забрати її з університету, і встигнути зробити це до того, як за нами приїде машина батька.

Кілька годин тому він зателефонував і повідомив вкрай неприємну новину — він забронював для нас будиночок на Балі, щоб ми могли там провести наш "медовий місяць". Тому я миттєво звернувся по допомогу до друга, і Артур забронював на своє ім'я невелику віллу на Мальдівах, де зазвичай відпочивав зі своєю сім'єю.

Звичайно ж, ідея зі снодійним була не моєю, але переважно була непоганою. А тому реалізувати мій план було доволі просто. Артур збігав на перерві до найближчої аптеки, а потім я непомітно підсипав снодійне в каву Крістіни. Залишалося тільки дочекатися, коли воно подіє, швидко відвезти її додому, зібрати наші речі і звідти попрямувати в аеропорт, куди так люб'язно Артур погодився нас підкинути.

Ми підскочили зі своїх місць і рвонули до виходу. Крістіна вже піднімалася сходами, і її трохи хитало з боку в бік. Ми одразу ж попрямували до неї, і підхопили з обох боків. Незабаром вона знепритомніла, і я взяв її на руки. Артур зайняв місце водія, а я сів на заднє сидіння і обхопив Крістіну руками.

— Дідько, здається, я таки взяв сильне снодійне, — простогнав друг, кинувши погляд на Крістіну в дзеркало заднього виду.

— Нічого страшного. Зараз це не головне.

— Чувак, ти серйозно? Якби я був бабою, я б одразу влаштував істерику, коли прийшов до тями! Ти казав, що вона злітає з катушок, коли ти її дратуєш. А що буде тоді, коли вона дізнається, що ти накачав її снодійним?

— Я їй усе поясню, — відповідаю я, важко зітхаючи, і розумію, що Артур має рацію. Крістіна точно буде не в захваті. Хоча, це ще м'яко сказано. Якщо її вивести з себе, то вона перетвориться на маленьку фурію, а це зовсім не те, що мені треба. Особливо враховуючи той факт, які плани я на неї мав, коли Артур резервував для нас будиночок на два тижні.

Так-так, у мене був клятий план спокусити власну дружину. Хтось може назвати божевільним, але мені все одно. Я точно знаю, що варто мені трохи натиснути на неї, і вона відкриється, довіриться мені. І справа навіть не в сраному контракті, який пов'язує нас.

Мені здається, між нами щось більше, ніж просто симпатія, і я до біса серйозно налаштований, щоб з'ясувати, як далеко ми можемо зайти, забувши про наших божевільних батьків, які взяли на себе сміливість розпоряджатися нашими життями.

Щойно ми під'їхали до будинку, я одразу ж помчав у квартиру, де почав хаотично бігати по квартирі і збирати наші речі. Принаймні, свою сумку було зібрати неважко, а ось сумку Крістіни... Так, що там зазвичай дівчата з собою тягають? Купу косметики? Навряд чи, Крістіна не дуже часто нею користується.

Крем для засмаги? Є! Крем від комарів? Є! Так, що ще?

Я відкрив комод, де вона зберігала свої речі, і витягнув звідти її джинсові шорти, пару футболок, а також там знайшлася ще до біса коротка шкіряна спідниця. О боги, чому я не бачив її в ній? Моя уява жваво підкинула мені картинку з Крістіною, на до біса високих підборах, і в цій самій коротенькій спідниці, яка ледь прикривала її зад. Я застогнав, щойно уявив собі цю картину...

Хай йому грець, треба взяти себе в руки!

Я відкрив наступну шухляду і вилаявся собі під ніс. Весь ящик був забитий спідньою білизною і купою ліфчиків. Причому кілька комплектів були доволі відвертими...

"Що ж, сподіваюся, я зумію вмовити її приміряти їх для мене...", промуркотів внутрішній голос, від чого я знову вилаявся.

Я також захопив із собою її зарядку від телефону й електронну книжку, від якої вона не могла відлипнути, коли щось читала вечорами. Коли вискочив на вулицю, я одразу ж попрямував до багажника, закинув туди сумки і сів на заднє сидіння. Якраз у цей момент у мене задзвонив телефон. На екрані висвітився номер батька. Трясця, тільки цього мені ще не вистачало.

— Алло?

— Синку, ти де? — почувся незадоволений голос батька, оскільки в цей момент він уже явно вимірював хол університету кроками. 

— Зайнятий. А що?

— Що значить "зайнятий"? Ти мав спуститися вниз півгодини тому разом із цією дівчиною!

— Ах так, точно. Я забув, що маю поводитися, як один із твоїх пітбулів і потурати кожному твоєму слову.

— Що? Ти знущаєшся?

— Капшто, жуй добре! 

— Ти як зі мною розмовляєш?! Та ти, щеня...

— Я теж тебе люблю, тату. 

— Зараз же спускайся і не забудь прихопити з собою дівчину! Я не для того організував вам відпочинок, щоб потім ще вислуховувати твоє невдоволення, і...

— Вибач, тату, але в мене інші плани, — сказав я і кинув слухавку. Мій погляд мимоволі перемістився на сплячу в моїх обіймах дівчину. Уві сні вона мала такий спокійний вигляд, що я мимоволі посміхнувся. Я одразу ж згадав, як вона почервоніла, коли я сказав, що вона не давала мені спати всю ніч. Цей клятий рум'янець зводив мене з розуму, і я просто був одержимий думкою дізнатися, як далеко він поширюється по її шкірі.

Ох, Лисенятко, знала б ти, що коїться в моїй голові, і що я задумав, тоді точно б втекла...

Крістіна

Розплющивши очі, я не відразу розумію, де перебуваю. Першою думкою в голові було: "Якого біса?!". А потім мій погляд натикається на постать, що згорбилася в дальньому куточку біля вікна, в якій я впізнала Жданова. Він безтурботно посапував уві сні, ніби нічого не сталося.

‍​‌‌​​‌‌‌​​‌​‌‌​‌​​​‌​‌‌‌​‌‌​​​‌‌​​‌‌​‌​‌​​​‌​‌‌‍