Адалін Черно - Стань моїм першим, Адалін Черно

Ні, я не можу поїхати!

Не знаю навіть, скільки часу минає. Я зовсім втрачаю йому лік, поки ходжу туди-сюди кухнею й намагаюся знайти вихід. Причину, через яку не зможу приїхати на зустріч. Забуваю про все, перемикаючи всі ресурси мозку на обробку однієї проблеми, тому коли чую різкий звук — не одразу розумію, що це смс-повідомлення.

Екран світиться вхідним з незнайомого номера. Я знімаю блокування, тисну «прочитати». Ковтаю й перечитую кілька разів написані рядки:

«Заїду за тобою о восьмій. Скажи подругам, що знову не ночуєш вдома».

Серце, що й без того стукало, як шалене, розганяється ще дужче. Жар приливає до щік і мені доводиться прикласти до них тильні сторони долонь. Ці безконтрольні емоції… в голові паморочиться й думки пливуть. Зосередитися зовсім не вдається. Мені й до його повідомлення думалося важко, а вже після…

— Ти що тут?!

Я підстрибую на місці, коли в кухню заходить Ніна. Подруга дивиться на мене здивовано, я зовсім не знаю, звідки така реакція. Мабуть, я боюся, що батько пришле за мною машину, а тут ще Кирило повинен приїхати.

— Нінка! — вигукую. — Ти мені й потрібна… я зовсім не знаю, що робити.

Вислухавши мої проблеми, подруга знизує плечима, ніби в тому, що я їй розповіла, немає нічого жахливого, і промовляє:

— Дзвони батькові, кажи, що в тебе температура і приїхати ніяк не можеш. А Кирилу своєму пиши, що будеш його чекати.

— Думаєш?

— Можеш навпаки, якщо є бажання провести кілька годин у компанії ваших батьків.

Я морщусь і набираю номер батька. Він відповідає не відразу, але різко, так що я на мить гублюсь і мовчу.

— Кіро!

— Тату… я не зможу приїхати.

— Що за дурниці? Ну пограла в самостійну, додому час. Нумо, збирай ганчірки, я Толю за тобою відправлю.

— У мене температура, тату… я прихворіла трохи.

— Тоді тим паче збирайся! Подруг цих своїх недолугих попроси, щоб вони тобі допомогли, і спускайся. Нема чого в цьому розпліднику зарази перебувати.

— Я не приїду, — кажу суворо. — Не проси навіть. Я все ще планую працювати й бути самостійною.

— Кіро…

— Це не обговорюється, тату.

— До нас друзі прийдуть, тобі не соромно?

— Я однаково не зможу бути присутньою. У тітки Сніжани імунітет поганий, а я хворію, тож… іншим разом.

Я швидко вимикаюся і кладу телефон на стіл. Відсовую його далі, наче тато може підглядати.

— Ну от… зовсім не складно! Іди збирайся, уже шоста.

***
Сьогодні на книгу "Сім'я у подарунок" діє знижка. Роман є першою частиною циклу "Брати Багрови" та розповідає історію брата нашого Кирила — Сашу Багрова.

Сподобався роздiл? Чесна оцінка допоможе авторові у написанні книги. Анонімно