Майкл Ондатже - Англійський пацієнт

і четверо саперів, котрі проходили навчання в лорда. Травень 1941-го. Сінгх уже рік був частиною Саффолкового підрозділу. Того дня він вирушив до столиці разом із лейтенантом Блеклером, чистив околиці шляху, котрий лондонці називають «Слон і замок», від бомби «Сатана». Вони працювали над знешкодженням бомби вагою чотири тисячі фунтів і були страшенно виснажені. Він згадував, як підвів погляд і побачив, що кілька офіцерів-розмінувальників указують пальцями в його напрямку, і здивувався, що могло трапитися. Можливо, вони знайшли ще одну бомбу. Вже минула десята година ночі, і Кіп страшенно втомився. Він мав власний заряд, який чекав на нього. Сапер повернувся до роботи.

Коли він завершив із «Сатаною», вирішив зекономити час і підійшов до одного з офіцерів, котрий спочатку розвернувся так, наче збирався йти.

— Так. Де вона?

Чоловік взяв його праву руку, і Кіп зрозумів — щось не так. Лейтенант Блеклер теж підійшов, і офіцер повідомив про подію. Блеклер міцно обійняв хлопця за плечі.

Він їхав до Ериту. Прикидав, про що офіцер не наважився запитати. Той чоловік не приїхав би спеціально, лише щоб передати звістку про смерть. Зрештою, навколо лютувала війна. Отже, десь поруч була ще одна бомба, мабуть, схожої конструкції, і це була єдина можливість зрозуміти, де вони помилилися.

Він хотів зробити це сам. Лейтенант Блеклер мав зостатися в Лондоні. З усього підрозділу їх залишилося двоє, і було б дурницею ризикувати обома відразу. Якщо лорд Саффолк помилився, значить, німці вигадали щось новеньке. У будь-якому разі, він хотів бути на самоті. Коли люди працюють удвох, мусить існувати базова логіка. Треба йти на компроміс.

Упродовж тієї ночі, поки тривала подорож, Кіп заховав усі емоції якомога глибше. Щоб зберегти ясність розуму, мусив уявити, що друзі досі живі. Міс Морден п’є ковток міцного віскі й переходить до шеррі. «Ви не п’єте, містере Сінгх, але, якби пили, робили б так само, як я. Одна добряча порція віскі, а далі сьорбайте собі потихеньку, немов добрий челядник». Вона сміється, ліниво й тріскуче. Міс Морден була єдиною жінкою, котру він зустрів за своє життя, що носила із собою дві срібні фляжки. Тож вона досі пила, а лорд Саффолк гриз печиво «Кіплінґ».

Інша бомба впала за кілометр від попередньої. Ще одна CS вагою двісті п’ятдесят кілограмів. Вона здавалася знайомою. Вже сотні таких знешкодили, довели процес до автоматизму. Так і прогресувала війна. Кожні шість місяців ворог щось удосконалював. Ти вивчив цей трюк, збагнув примху, знайшов невеличке лукавство, поділився знаннями з іншими саперами. Тепер усі були на новій сходинці.

Він не взяв із собою нікого. Мусить запам’ятати кожен свій крок. Сержант, який привіз його, чоловік на ім’я Гарді, залишився в джипі. Кіпові запропонували зачекати до ранку, але він знав їхнє бажання, щоби він узявся до справи негайно. Бомби такого типу були розповсюдженими, і, якщо їх переробили, про це треба якомога швидше дізнатися. Він зателефонував і попросив подбати про світло. Працювати можна і втомленим, але з відповідним освітленням, а не під променями фар двох джипів.

Коли він дістався Ериту, територія, де мав працювати, вже була освітлена. При денному світлі, у мирний час, тут могло бути поле. Ріс живопліт, можливо, блищав ставок. Зараз місце перетворилося на воєнну арену. Холодно. Кіп узяв светр Гарді й надягнув зверху на свій. Проте від світла йому все одно буде тепло. Коли він прямував до бомби, усі вони в його свідомості були живими. Іспит.

У яскравому світлі добре видно пористість металу. Хлопець забув про все, крім недовіри. Лорд Саффолк казав, що можна бути геніальним шахістом у сімнадцять років, навіть у тринадцять, і перемагати видатних майстрів. Але в такому віці жоден не стане блискучим гравцем у бридж. Бридж залежить від характеру. Твого характеру і характеру твоїх суперників. Ти мусиш брати до уваги свого ворога. Це працює й при розмінуванні. Це гра в бридж для двох. Ти маєш лише одного ворога. Ти не маєш партнерів. «Часом на іспитах я пропоную зіграти в бридж. Люди думають, що бомба — це тільки шматок металу, механічний ворог. Але ти маєш розуміти, ким вона створена».

Корпус бомби пошкодився при ударі об землю, і Сінгх бачив усередині вибухові матеріали. Йому здавалося, що за ним хтось спостерігає, але хлопець не наважився задуматися — лорд Саффолк чи винахідник цієї хитромудрої штуки. Свіжість штучного світла оживила сикха. Він обійшов бомбу і детально роздивився її з кожного кута. Щоб видалити запальник, він мусить відчинити контейнер і дістатися вибухівки. Розстібнув наплічник і обережно відкрутив універсальним ключем пластинку з іншого боку металевого корпусу. Зсередини було помітно, що кишеня із запальником вибита з корпусу бомби. Пощастило, а може ні, зараз важко сказати. Проблема була в тому, що Кіп не знав, чи механізм уже працює, чи кимось уже заведений. Він вкляк, нахилився, зрадів, що працює сам, що повернувся до світу прямолінійного вибору. Повернути ліворуч чи праворуч. Відрізати те чи це. Але він досі був стомлений, а всередині наростала злість.

Кіп не знав, скільки має часу. Чекати довго було небезпечно. Міцно обхопивши ніс циліндра черевиками, сапер дістав і смикнув кишеню запальника, підняв її подалі від бомби. Щойно зробивши це, хлопець затремтів. Він зміг. Бомба втратила небезпечність. Поклав запальник разом із заплутаним, схожим на торочки жмутом дротів; на траві вони виглядали чистими і блискучими.

Хлопець потягнув корпус бомби до машини, котра стояла за п’ятдесят метрів, де люди могли спорожнити його і почистити від вибухівки. І, поки він штовхав його, за півкілометра вибухнула третя міна. Небом розлилася заграва, навіть світло дугових ламп здавалося ледве помітним і надто людським.

Серйозна небезпека минула. Якщо тепер він помилиться, невеликий вибух відірве йому долоню. Якщо в той момент він не притискатиме її до серця, Кіп не помре. Тепер проблема була просто проблемою. Запальник. Новий «жарт» усередині бомби.

Йому потрібно було розплутати клубок з дротів до їхнього початкового стану. Попрямував до офіцера і попросив налити йому залишків теплого напою з термоса. Потім повернувся й сів, роздивляючись запальник. Було близько о пів на другу ночі. Він не мав годинника, але здогадувався. Півгодини хлопець просто дивився на дроти крізь збільшувальне скло, котре, наче монокль, висіло в петельці. Він нахилявся, вдивлявся в латунь, чи немає, бува, подряпин, які підказали б, де запобіжник. Нічого.

Згодом він відчує потребу відволікатися. Згодом, коли весь персональний перебіг подій і моментів оселиться в його свідомості, саперові знадобиться білий шум, аби