Майкл Ондатже - Англійський пацієнт

щоб зробити записи. Містер Гартс залишатиметься трохи осторонь. Якщо вам знадобиться більше устаткування чи додаткова сила, свиснете в поліцейський свисток, і він приєднається до вас. Хай і не зможе нічого порадити, але чудово все зрозуміє. Якщо він не захоче щось робити, бо не погоджуватиметься з вами, я б узяв це до уваги. Але там уся влада належатиме вам. Ось мій пістолет. Ймовірно, запальники зараз більш витончені, але хтозна — може, вам пощастить.

Лорд мав на увазі відкриття, котре зробило його відомим. Він винайшов метод, який дозволяв знешкоджувати бомби вповільненої дії армійським револьвером — достатньо було вистрілити у запалювальну головку, і годинниковий механізм виходив з ладу. Згодом від цього методу довелося відмовитися — німці винайшли новий детонатор, де на місці годинникового механізму був капсуль із вибухівкою.

Лорд поставився до Кірпала Сінгха по-дружньому, і хлопець ніколи не забуде це. Половину війни він пройшов, тримаючись у кільватері Саффолка, котрий ніколи не бував за межами Англії й планував ніколи не залишати Каунтсберрі, коли війна закінчиться. Сінгх прибув до Англії, не знаючи нікого, а його родина залишилася десь далеко, у Пенджабі. Йому був двадцять один рік. Дотепер він бачив тільки солдатів. Кіп прочитав оголошення, в якому йшлося про набір добровольців до експериментального саперського підрозділу. Незважаючи на чутки, що лорд Саффолк божевільний, хлопець вирішив, що на війні варто брати контроль у свої руки, а це була гарна можливість вибору і життя біля видатної особистості замість залишатися самотнім.

Кіп був єдиним індійцем серед усіх претендентів. Лорд Саффолк запізнювався. Секретарка запропонувала п’ятнадцятьом добровольцям зачекати на нього в бібліотеці. Вона залишилася за столом і переписувала їхні імена, а солдати жартували про співбесіду і тести. Кіп не знав нікого. Він відійшов до стіни і розглядав барометр, хотів торкнутися його, але відсмикнув руку і стояв, мало не торкаючись приладу носом. Дуже сухо. Сонячно. Буря. Він бурмотів слова, намагаючись вимовляти їх із новим англійським акцентом. «Туже сухо, дуже сухо». Хлопець озирнувся, огледів кімнату і наштовхнувся на погляд секретарки. Вигляд жінка мала грізний. Індійський хлопчик. Він усміхнувся й пішов до книжкових полиць. Більше нічого не торкався. Лише зупинився й нахилився до книжки з назвою «Реймонд, або Життя і смерть», автор сер Олівер Годж[75].

Знайшов іще одну схожу назву — «П’єр, або Двозначності»[76]. Повернувся і знову помітив на собі погляд секретарки. Кіп відчув себе винним, ніби збирався запхати книжку до кишені. Вона, либонь, ніколи раніше не бачила тюрбан. Англійці! Чекають, аби ти воював за них, а самі навіть не хочуть розмовляти з тобою. Сінгх. І двозначності.

Лорд Саффолк вельми сердечно пригостив усіх ланчем, наливав вино і голосно сміявся з кожної спроби найманців пожартувати. По обіді вони мали дивний тест — треба було скласти докупи шматочки якоїсь машинерії, не знаючи, для чого вона раніше використовувалась. Вони отримали дві години, але могли піти, коли розв’яжуть задачу. Сінгх швидко впорався із завданням, а весь подальший час вигадував предмети, котрі можна зробити з різноманітних деталей. Він здогадувався, що легко отримав би місце у команді, якби не йшлося про його расу. Він приїхав з країни, де математика і механіка були природними рисами кожного. Машини ніколи не знищували. Їхні частини просто несли через село, щоб приладнати до чиєїсь швацької машинки чи водяної помпи. Заднє сидіння «форда» обшивали новою тканиною й перетворювали на канапу. Більшість людей із його села природніше почувалися не з ручкою в руках, а з гайковим ключем чи викруткою. Якщо ж деталь машини була непотрібною, її прилаштовували до дідусевого годинника, зрошувальних блоків чи механізму, котрий крутить офісний стілець. Протиотруту для механічних розладів знаходили швидко. Хтось охолоджував перегрітий автомобільний двигун не за допомогою нового гумового шлангу, а обклавши радіатор коров’яками. Кіп побачив в Англії такий надлишок деталей, якого б для Індійського субконтиненту вистачило на двісті років.

Він був одним з трьох претендентів, відібраних лордом Саффолком. Цей чоловік, який навіть не розмовляв з хлопцем (і не сміявся, бо Кіп не жартував), перетнув кімнату і поклав руку йому на плече. Сувора секретарка перетворилася на міс Морден, вона вбігла до кімнати з тацею, на якій стояли два добрячі келихи шеррі.

— Я знаю, що ви не п’єте, — сказала вона, простягнула один келих лордові, а другий взяла собі і підняла тост за сикха. — Вітаю, ви були неперевершені. Хоча я знала, що він обере вас, іще до іспиту.

— Міс Морден чудово розбирається в людях. Має гарний нюх на геніїв і приємні характери.

— Чому «характери», сер?

— Так, загалом це не обов’язково, але ми збираємося працювати разом. Ми тут майже як сім’я. Самі бачите, міс Морден обрала вас іще до ланчу.

— Ну й непросто було не підморгнути вам, містере Сінгх.

Лорд Саффолк обійняв хлопця і відвів до вікна.

— Я тут подумав, що ми все одно не почнемо раніше середини наступного тижня, бо до мого маєтку «Гоум Фарм» приїжджає військовий підрозділ. Ми можемо обмінятися досвідом і познайомитися в Девонширі. Чому б вам не поїхати туди з нами у «гамбері»?

Так Кіп увірвав для себе короткий епізод, вільний від нещадного хаосу воєнної машинерії. Поневіряючись уже рік за кордоном, хлопець раптом увійшов до сім’ї, неначе блудний син, який повернувся і йому всі пропонують місце за столом та розпитують про життя.

Коли вони перетнули кордон між Сомерсетом і Девонширом на узбережній дорозі, звідки відкривався краєвид на Бристольську затоку, вже майже стемніло. Містер Гартс повернув у вузький проїзд, зарослий вересом і рододендронами, котрі у надвечірньому світлі здавалися схожими на згустки крові.

Крім трійці Саффолка, Морден і Гартса тут було ще шестеро саперів з одного підрозділу. Цілий вікенд вони блукали болотами довкола кам’яної садиби. Міс Морден, лорд Саффолк та його дружина суботнього вечора приєдналися до льотчиці за вечерею. Міс Свіфт розповіла Сінгхові, що завжди мріяла здійснити переліт над Індією. Кіп не мав жодного уявлення про те, де опинився після прощання зі своєю командою. Високо під стелею на роликах висіла карта. Одного дня хлопець опустив її аж до підлоги. Каунтсберрі й околиці. Укладено Р. Фоунзом. Укладено на замовлення містера Джона Холлідея.

«Укладено на замовлення…» Кіп закохався в англійську.

Вони з Ханою в нічному наметі, Кіп розповідає про вибух в Ериті. Бомба вагою двісті п’ятдесят кілограмів вибухнула, коли лорд Саффолк знешкоджував її. Загинули також містер Гартс, міс Морден